Завуальовані прохання-бажання

«А Миколці подарували отакенного робота-трансформера!» Завуальоване бажання дитини зазвичай має форму розповіді про іншу дитину, якій купили чи подарували якусь річ і вона принесла її у садок. У дитячому світі, так само як і в дорослому, побутує мода на «статусні» речі — роботизовані іграшки, смарт годинники, план­шети тощо. Тож дивлячись на щасливого однолітка, який тішиться модною і яскравою іграшкою, дитина, найімовірніше, також захоче собі таку. Утім, боячись батьківської відмови або соромлячись по­просити про омріяне прямо, вона намагатиметься ненав’язливо на­тякнути про своє бажання. Як реагувати на завуальоване бажання дитини?

Існує два способи відреагувати на завуальоване прохання-бажання дитини:

1. Вдати, що не помітили замаскованого прохання-бажання. Утім, це не найкращий спосіб.
2. Запитати, що саме сподобалось дитині й чи хотіла б вона мати таку саму річ. Це не означає, що ви готові бігти до магазину й купувати її. Можна домовитися із дитиною, що вона отримає цю річ у свій день народження чи день вашої зарплати або ж «замовити» бажане Святому Миколаю, Діду Морозу, бабусі з дідусем тощо.

Тату, ку-у-у-у-пи! Ну будь ласочка…

Купувати чи не купувати — надскладний вибір. Утім, оби­два варіанти — крайнощі. Зокрема, якщо батьки керуються прин­ципами «куплю, щоб дитина не вередувала, не набридала своїми «Хочу!» або «не куплю, бо не варто зважати на кожну забаганку». Рішення про те, купувати дитині певну річ чи ні, треба приймати, зважаючи на реальні обставини й ситуації.

Якщо у вашій родині немає фінансових проблем, не варто пе­ретворювати квартиру на магазин іграшок або виставку дитячих речей. Також не треба вибудовувати взаємини з дитиною за фор­мулою «Будь-який твій каприз — за наші гроші». Крім цього, не намагайтеся відкупитися від дитини, аби вона відчепилася, не за­важала, була слухняною тощо. Якщо дитина просить щось купити, поговоріть із нею і спонукайте пояснити доцільність покупки: для чого потрібен бажаний предмет, як дитина його використовувати­ме тощо.

Якщо наразі ваша родина не має коштів, щоб придбати для дитини бажану річ, про це треба відверто поговорити. Можете по­співчувати дитині: «На жаль, я не можу купити тобі цю ляльку. Вона справді дуже красива і я з радістю купила б її тобі, якби могла». У період скрути намагайтеся не провокувати дитину — ходіть за покупками без неї або радуйте її обмеженою кількістю товару — один банан, йогурт, цукерка тощо.

В обох ситуаціях ліпше, якщо дитина навчиться обмежувати себе, чекати бажаного, радіти новим речам. Вміння просити без іс­терик, зайвих емоцій, дорікань, а також спокійно переживати від­мову — корисні навички, які варто формувати змалечку. Для цього давайте дитині змогу спокійно, по-дорослому обговорити з вами її бажання, при цьому не докоряйте їй і не сваріть.

Мамо, побудь зі мною!

Дошкільник потребує турботи, спільних розмов та ігор із батьками. Та чимало батьків зосереджує свою увагу на навчанні, поведінці, успіхах дитини й не вважає за потрібне проводити з нею час: гратися, розважатися, розмовляти, обговорювати важливі теми, давати поради тощо. Рідко хто із дітей може чітко сформулю­вати: «Мамо, мені тебе не вистачає», «Тато, пограймося разом, я за тобою сумую». Зазвичай своє бажання поспілкуватися з батьками дошкільники проявляють за допомогою:

1. негативної поведінки — вередують, впадають в істерики, кричать, ображаються — «Ти мене не любиш», «Я вам не потрібен»;
2. демонстративної холодності — не розмовляють, забива­ються в куток, закриваються в кімнаті.

Пам’ятайте, що говорила б і як поводилася б дитина, вона прагне відчувати, що ви приймаєте її такою, якою вона є, любите її.

Хочу на ручки!

Побачити і зрозуміти, що дитина бажає захисту, батькам часом буває складно. Дитину можуть образити однолітки — дражнити, за­брати іграшку, штовхнути чи вдарити, не покликати в гру, або до­рослі — поставити в куток, незаслужено покарати. Однак дитина може соромитися, відчувати, що має самостійно впоратися із ситуа­цією, а тому нікому нічого не говорити. Здебільшого так трапляєть­ся у сім’ях, де батьки привчають дітей не висловлювати своїх емоцій: «Ти вже дорослий», «Не плач», «Вирішуй сам», «Це твої друзі».

Обов’язково слід звернути увагу, якщо дитина регулярно від­мовляється йти в дитячий садок, залишатися з бабусею чи дідусем, із нянею, знайомими. Часто батьки сприймають такі відмови як ка­призи, а тому соромлять дітей або дають некоректні поради «Дай здачі», «Не грайся» тощо. Нерідко батьки й самі з’ясовують стосун­ки з дорослими у присутності дітей, не соромлячись своїх вислов­лювань та некоректної поведінки.

Тож що робити, коли дитина потребує захисту? Поговоріть із нею з’ясуйте, чому вона не хоче спілкуватися з тією чи тією ди­тиною або дорослим. Не залишайте без уваги бажання дитини, щоб ви захистили її. Будьте відкритими та чуйними. Ви або ваш партнер можете поговорити із дитиною першими: поділитися своїм досві­дом, розповісти про те, як долали труднощі, переживали невдачі, шукали відповіді на різні запитання. Так, дитина зрозуміє, що вона не одна у світі, і знатиме, що поруч завжди є хтось із дорослих.

Щоб ненав’язливо розпочати розмову із дитиною, у приго­ді вам стануть книжки, фільми, мультфільми. Так, наприклад, мультфільм «Про всіх на світі» дасть змогу навчити дитину дружити, бути терплячим, толерантним, сприймати інших такими, якими вони є. Ви також можете самостійно вигадати якусь історію, щоб розпочати розмову, залишаючись при цьо­му в безпечному просторі.

«Захищаючи» маленьку дитину — ви вберігаєте її в подальшо­му від булінгу, сексуального насильства, небажаних контактів.

Що може трапитися, якщо не виконувати бажання дитини

Крах дитячої самооцінки. Якщо постійно ігнорувати дитячі бажання, то дитина може зневіритися, відчувати, що не заслуговує на них. Через це у дитини може знизитися самооцінка і, як наслідок, їй буде складні¬ше спілкуватися з однолітками, зав’язувати дружні взаємини тощо.

Депресивні стани. Якщо дитина перебуває в поганому настрої, відчуває роздратування, має «погані думки», це свідчить про її дорослішання. Утім, дитяча депресія — щось значно більше, ніж смуток. Постійні невдачі пригнічують дитину: у неї зникає мотивація діяти і навіть бажати чогось, вона стає байдужою до ігор чи інших занять, які любила раніше. Крім цього, дитина стає тихою, спокійною, сумною, не хоче гратися з однолітками, спілкуватися з батьками. Однак дитина не може пояснити, що почувається погано. Про її стан можуть свідчити соматичні прояви: різкі зміни настрою, порушення сну, тривожність і страхи, які тривають днями й тижнями. Часто дитина говорить, що її ніхто не любить, що вона погана/хвора, їй нічого не вдається, а тому їй нічого не купують.

Замкнутість. Дитині, чиї бажання не виконують батьки і яка має інакші, ніж у інших, одяг, іграшки або взагалі їх не має, складно спілкуватися з однолітками, у яких немає таких проблем. Та й взагалі такі діти не люблять спілкуватися й страждають від самотності, а тому здебільшого не мають друзів. Замкнуті діти часто бувають напруженими в присутності незнайомих дітей чи дорослих, рідко з інтересом підтримують бесіду, обмежуються відповіддю «не знаю». Крім цього, вони бояться всього нового, рідко обстоюють свою думку, навіть коли у них щось забирають інші діти.

Агресивність. Дитині дошкільного віку важко висловлювати емоції словами. Тож коли дитина не може впоратися з бажанням отримати бажане, її починають переповнювати емоції, що переростають в агресивну поведінку, істерики і бійки. Так дитина в доступний для неї спосіб намагається привернути увагу батьків, розповісти про своє бажання. Саме заздрощі спонукають дитину ображати й дражнити інших дітей, забирати чи красти в них іграшки. Якщо не задовольняти бажання дитини, вона може проявляти агресію впродовж багатьох років. Тому завжди звертайте увагу на те, що провокує в дитини агресивну поведінку.

 

Пам’ятайте, якщо не задовольняти бажання дитини — це може спричинити великі проблеми: хвороби, аморальну поведінку, шкідливі звички. Дитяча психіка крихка й може не витримати сильного напруження. Домашній затишок та розуміння батьків — ключ до серця дитини. Завжди цікавтеся, чим живе дитина, які у неї взаємини з іншими та дорослими, які у неї бажання, та знаходьте адекватні засоби/способи задовольнити їх. Намагайтеся подивитися на світ бажань очима дітей, проявіть любов і доброту, допомагаючи своїй дитині здійснити їх.