Аби шкільний старт був успішним

Похожее изображение

Першокласник потребує особливої уваги батьків незалежно від того, наскільки він готовий до школи, бо навчальна діяльність для дитини є новою, відмінною від ігрової. Доки дитина не сформує основні навички роботи, батькам варто допомагати їй. Утім, ця допо­мога має бути психологічно доцільною.

Допомога батьків

У першому класі не задають домашніх завдань, однак час від часу педагоги пропонують дітям виконати вдома завдання, що без­посередньо не пов’язані з освітнім процесом: розповісти про свої враження від екскурсії, підготувати виступ до свята, намалювати листівку другові, скласти розповідь про домашнього улюбленця тощо. Тому основне завдання батьків першокласника — сформувати у дитини навички самоорганізації, зокрема:

  • дотримуватися режиму дня;
  • виконувати домашнє завдання самостійно та вчасно.

Надалі ці навички зумовлять у дитини відповідальне ставлення до систематичного виконання завдань. Окрім цього, батьки мають підтримувати віру першокласника у його власні сили, формувати у нього адекватну самооцінку. Шестирічний першокласник — до­шкільник за віковими характеристиками — навчається, аби проде­монструвати свої досягнення батькам, педагогам, одноліткам, бути «дорослим» і значущим. Тому батькам слід виявляти інтерес до ди­тини та її шкільних справ, бо якщо дитина відчує, що нею не цікав­ляться, — то втратить інтерес до навчання.

Хвороблива тема

Від стану фізичного розвитку та здоров’я дитини залежить те як вона буде навчатися, сприймати і пізнавати навколишній світ

запам’ятовувати інформацію, мислити, читати, писати, розв’язувати завдання тощо.

85% неуспішних учнів стикається із труднощами у навчанні че­рез слабке здоров’я чи певне захворювання, яке дорослі можуть навіть не помічати.

Саме стан здоров’я дитини — основний чинник, який варто врахувати батькам, аби визначитися, чи доцільно віддавати дитину до школи. Це здається очевидним, проте багато батьків ігнорує хро­нічні захворювання дитини, приміром алергію. Утім, саме уповіль­нені невиявлені хвороби або в стадії ремісії впливають на здатність дитини навчатися: погіршують концентрацію уваги, вміння викону­вати завдання за заданим алгоритмом тощо. Внаслідок постійного напруження у дитини може загостритися наявне захворювання.

інша проблема, яку не можна ігнорувати — часті захварювання дитини. «Часто» — значить від чотирьох до шести разів на рік. На­вантаження у школі не дає дитині змоги розслабитися. Так, дитина, яка перехворіла і повернулася до школи, стикається із подвійним на­вантаженням: їй потрібно надолужувати пропущене і засвоювати нове. Утім, така дитина ще не є цілком здоровою, адже не випадково педіатри звільняють її від фізкультури. Тож у неї знову порушуєть- S ся концентрація, організація діяльності, довільна регуляція. А саме цього й вимагає від неї вчитель під час заняття.

Дитина має жити, гратися і навчатися в певних умовах, дотри­муватися сталого режиму: щодня гуляти на свіжому повітрі, спати в кімнаті з відчиненою кватиркою, прокидатися і ляга­ти спати в один і той самий час — оптимально о 21:00 узимку й о 22:00 улітку, дотримуватися режиму харчування і вживати різноманітні продукти, насичені вітамінами та мікроелементами.

Енергію, яку дитина витрачає протягом дня, можна поповни­ти лише завдяки повноцінному сну та їжі. їжа має бути поживною, аби забезпечувати організм дитини речовинами, необхідними для нормальної роботи мозку, серця, легенів та інших органів. Окрім того, збалансоване харчування запобігає гіповітамінозу.

У разі вітамінної недостатності дитина стає млявою, сонною, знижується рівень її працездатності та бажання вчитися. Це від­бувається через те, що запас вітамінів в організмі вичерпуєть­ся, а тривала напружена розумова діяльність виснажує нервову систему.

Здорова дитина — активна дитина. Вона постійно рухається: стрибає, бігає, грається. Завдання батьків — не зупиняти і не при­мушувати дитину посидіти, а, навпаки, організувати її активність. Для цього батькам варто гратися з дитиною в рухливі ігри, що роз­вивають гнучкість, спритність і швидкість. Улітку слід привчити ди­тину приймати літній душ, бажано щоденно купатися у водоймах — це зміцнить нервову, імунну та інші системи організму. Такі заходи

сприятимуть повноцінному фізичному розвитку дитини, загарту­ють її, поліпшать стан здоров’я.

Серед людей

Ще один важливий аспект і показник готовності до школи — са­мовідчуття дитини в колективі. Зрозуміло, що сором’язливий пер­шокласник, найімовірніше, втомлюватиметься від великої кількості однолітків. «Діти штурхаються і шумлять», — скаже він, коли повер­неться додому після уроків. Що можуть зробити батьки, якщо дити­на втомлюється від однолітків у школі? Як мінімум — не залишати її на групу продовженого дня.

Утім, і активні та товариські діти можуть зіткнутися з несподі­ваною проблемою. Так, існує така категорія дітей, які не вміють спіл­куватися зі сторонніми дорослими, тримати дистанцію з учителем, якому може бути неприємним фамільярне ставлення. У такому разі важливу роль відіграє компетентність педагога. Його завдання — вибудувати спілкування у такий спосіб, аби ознайомити дітей одне з одним, створити комфортну атмосферу, встановити адекватні пра­вила спілкування.

Ловець гав

Найголовніший, ключовий аспект, що свідчить про готовність дитини до школи — вміння розуміти, сприймати і запам’ятовувати інструкцію. Іншими словами, здатність дитини зрозуміти алго­ритм дій, запам’ятати його і усвідомити, що вона виконала правиль­но, не чекаючи схвалення дорослого.

Аби з’ясувати, чи дитина опанувала цю навичку, можна провес­ти експеримент. Можна запропонувати дитині зібрати щось з кон­структора, приміром будиночок з шести кубиків, або виконати гра­фічне завдання, приміром домалювати поруч із певною фігурою ще кілька таких самих. Варто звернути увагу, скільки часу знадобиться дитині, щоб почати виконувати завдання. Якщо дитина довго, тобто більше п’яти хвилин, не може сконцентруватися, крутиться, розгублена — то і в класі, після того як учитель дасть завдання, вона ловитиме гав і не включиться в процес.

Що робити, якщо батьки зрозуміли, що дитині зарано йти до школи? Саме час почати адекватну підготовку! Усе можна виправити. До вересня ще півроку! Головне — не поспішати і не квапити майбутнього першокласника.

Дитина сьогодні — не об’єкт старанної праці педагога і не учасник сімейного експерименту «Змусь його вчитися на відмінно». Дитина — рівноправний партнер у взаєминах з учителем і батьками. Найважливіше, аби дитина прийшла до школи підготовленою й встигла оволодіти як вмінням вибудовувати взаємини у соціумі так і психологічно підготувалася до школи.

Поради батькам першокласників Картинки по запросу картинки перший клас

  • Поставтеся відповідально до вибору на­вчального закладу. Пересвідчіться, що в школі, яку ви обрали, є умови для ігор та денного сну. Зверніть увагу на вчителя, який працюватиме з дитиною.
  • Навчайте дитину взаємодії і партнерства. Програвайте з дитиною різні життєві ситуа­ції, аби вона навчилася розуміти стан ін­ших, засвоїла соціальні норми поведінки,
  • Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме у сім’ї формуються основи впевнено­сті й успішного мовленнєвого спілкування. Мовлення ліпше розвивати в атмосфері спокою, безпеки та любові.
  • Плекайте індивідуальність дитини. У кожної дитини свій темперамент, потреби, інте­реси, поважайте її неповторність.
  • Ставте перед дитиною реальні завдання. Спрямовуйте її, допомагайте, однак у жод­ному разі не підганяйте.
  • Допомагайте дитині розвивати дрібну мо­торику м’язів рук. Це допоможе їй опано­вувати письмо.
  • Забезпечуйте умови для повноцінної гри. Що ліпше дитина грається, то ліпше вона підготувалася до навчання у школі.