“Це моє” або чому діти не діляться іграшками?

Маленька дитина до певного віку не відокремлює себе від світу, тому свої речі вона сприймає як частину себе. У малюків з 2х до 3х років починає формуватися межа між власним “Я” й “іншим світом”. Але вже з трирічного віку у дитини проявляється почуття власності і вона починає оперувати терміном “Моє”. Повне, свідоме розуміння приходить ближче до 5-річного віку.
Тому, якщо хочете, щоб Ваша дитина комфортно почувалася в колективі однолітків: вміла ділитися, поступатися, але в той же час залишалася впевненою, самодостатньою, – її треба цьому вчити!
Правила навчання:
1. Не змушуйте свою дитину позичати іграшку. Замість цього дізнайтеся чи потрібна вона їй зараз, якщо ні, то поясніть, що одноліток пограється й обов’язково поверне.
2. Ділитися – насамперед із рідними людьми. Тут дуже важливий приклад батьків: ласощі діляться на всю сім’ю; старшій донці мама дозволила взути свої туфлі, то молодшій – приколола до сукні свою брошку. Важливо, щоб старша дитина не почувалася винною завжди і за все й розуміла, що відповідальність ділиться на двох. Тоді у дітей не виникне заздрості і нездорової конкуренції одне з одним за любов батьків, і вони будуть з радістю ділитися з татом, мамою і одне з одним своїми думками, таємницями і речами.
3. Найкращий варіант – не віддавати, а обмінюватися. Обмінюючись іграшками, діти почуваються набагато впевненіше. Важливо, – необхідний рівнозначний обмін, – щоб дитина не почувалася обуреною. Після гри, обов’язково, свої речі потрібно повернути.
4. Ділитися – не на шкоду собі. Мова йдеться про дорогі для дитини речі. В цьому випадку треба виховувати у дитини гідність, впевненість, бережливе ставлення та вміння відмовити. Ламати дитину і змушувати її ділитися, вчити віддавати оточенню своє і навіть останнє, в жодному разі не можна. Це веде до зниження самооцінки, нездатності завоювати авторитет своїми знаннями чи талантом, відстояти свої інтереси.