Чому важливо говорити дітям про війну?

На щастя, більшість дітей живуть у ненасильницькому середовищі. Втім, це не означає, що батьки та викладачі не мають говорити з ними про насильство, акти жорстокості, війну та мир.

Насправді, діти прямо чи опосередковано стають свідками насильницьких подій з дуже раннього віку (наприклад, вони можуть чути та бачити це у медіа). Більшість дітей, навіть дошкільнят, знають про те, що відбувається навколо них та поглинають інформацію про такі речі, як війна з розмов дорослих та новин на телебаченні.

Якщо війна лякає дорослих, вона може викликати сильний страх у дітей (які часом навіть не до кінця розуміють, що відбувається). Коли діти та молодь бачать на телебаченні країни у війні, дітей-біженців, поранений людей або масові поховання, вони можуть переживати страх, біль або збентеження.

Таким чином, з дуже раннього віку важливо говорити з дітьми про війну, надаючи їм інформацію, яка є відповідною їхньому віку, здатності розуміти та досвіду, переконуючи їх, що вони можуть почуватись у безпеці та під захистом.

ВАЖЛИВО!

Якщо маленькі діти не зацікавлені у розмовах про війну, немає по – треби проводити такі розмови. Зокрема, дуже маленьких дітей не потрібно змушувати знати, що війна існує, якщо нам здається, що інакше вони про це ніяк не дізнаються. У випадку дітей, які не хочуть про це говорити, важливо дати їм зрозуміти, що ви завжди готові поговорити про це, якщо вони захочуть.

Чи не почуватимуться діти ще більш переляканими, якщо ми говоритимемо про війну?

Ні. Важливим є слухати дитину та відповідати їм у чуйний спосіб, намагаючись підтримати їх у тому, що вони думають та відчувають. Хоч якою лякаючою може бути розмова про насильство, конфлікт та війну, страшнішою є думка про те, що ні з ким не можна поговорити про ці почуття.

Замовчування та уникнення розмов про важкі речі або теми, що можуть спричиняти неприємні емоції, можуть підвищити страх дитини того, що ми не можемо дати раду з проблемою та подбати про них. Діти мають знати, що дорослі можуть говорити про важкі теми та почуття і можуть допомогти їм робити те ж саме.

Розмови про війну дозволяють батькам та опікунам розуміти, що знають діти про цю тему, корегувати можливі неправильні ідеї, фільтрувати інформацію, до якої вони мають доступ та способи цього доступу, відкривати канали комунікації (для цих та інших розмов) та, понад усе, надавати відчуття безпеки та впевненості.