Формування понять простору і часу у динаміці

Людина живе й розвивається в часі та просторі. Ми, дорослі, легко орієнтуємося в часі, вимірюємо його за різними показниками. Проте для дітей усвідомити категорію часу доволі складно.

Дитячий садок- це те середовище, у якому діти отримують найяскравіший досвід спілкування, вчаться, роблять перші помилки й досягають успіху. Це місце розваг, де діти проводять більшу частину свого часу. Сформувати в дошкільників об’єктивні уявлення про дитячий садок, його структуру, призначення можна під час ігор та вправ математичного спрямування. Основними джерелами знань, яких набувають діти на третьому році життя, є навколишні об’єкти та інформація вихователя про них.

Дитина має навчитися швидко і вправно оперувати цими речами і предметами. У процесі цих операцій вихователь озброює дітей і відповідною математичною термінологією. Дитина усвідомлює дійсність у просторі і часі. Однак послідовність введення термінів, що узагальнюють поняття часу і простору, обумовлюється розумовим розвитком дитини, її віковими пізнавальними можливостями. Зразки вправ і завдань, якими узагальнюється досвід пізнання початкових понять простору і часу.

1. Стань тут, там.

2. Підійди ближче до мене; стань трохи далі; поклади м’ячик біля себе.

3. Поклади кубик перед собою, а м’ячик – трохи далі.

4. Запам’ятай: це права рука, а це ліва. Ложку бери правою рукою, а хліб – лівою.

5. Кидай м’ячик правою рукою мені, Шурі, Ігорю. Підніми прапорець в ліву руку. Покажи праву (ліву) ногу; праве (ліве) вушко.

6. Зараз ми снідаємо, а потім будемо гратися.

7. Що ти зараз робиш? Що будеш потім робити?

8. Коли сонечко сходить – це ранок. Коли воно на небі – це день. Коли сонечко заходить – це вечір. Що тепер?

9. Сьогодні ясна погода. Яка погода була вчора?

10. Завтра вихідний день.

11. Які предмети ти бачиш перед собою, справа, зліва?

12. Поклади ляльку справа від себе, зліва, перед собою, позад себе.

13. Зроби один крок вперед, вправо, вліво, назад.

14. Простягни праву (ліву) руку вперед, убік, підніми її вгору.

15. Що ближче до тебе: акваріум чи вікно? шафа чи стіл?

16. Хто далі від мене: ти чи Ігор? Хто ближче?

17. Хто стоїть справа, зліва від тебе?

18. Хто стоїть за тобою, перед тобою?

19. Поклади ляльку (кубик) біля себе. Де лежить лялька справа чи зліва від тебе? перед тобою чи позаду?                                                                                      

На четвертому році життя дитина краще розуміє вихователя, особливо коли його пояснення супроводжуються діями, показом, наочним прикладом. На такій основі дитина оволодіває складнішими навичками культурно-гігієнічного характеру, збагачує і розширює досвід орієнтування в навколишньому середовищі, в природі.

Залучаючи дітей до дій з різноманітними джерелами знань, вихователь розвиває їх мову й мислення. Мислення має  бути логічним у межах і формі, доступних дітям цього віку. Наприклад: «м’ячик котиться, бо він круглий» і т. д. Ознакою логічного мислення є правильне мовне відображення причинно-наслідкових зв’язків у фактах, подіях, які дитина спостерігає і пояснює у формі суджень, доступних її розумінню.

Так само дитина оволодіває й початковими математичними поняттями. Вони систематизуються, повторюються на четвертому році життя у повсякденній практиці та на спеціальних заняттях.

На четвертому році життя закріплюються навички орієнтування в просторі. Слід мати на увазі, що таке закріплення вимагає багаторазового повторення, конкретного показу дитині того, як вона повинна діяти, щоб оволодіти тим або іншим терміном. Щодо термінів, які визначають поняття часу, то формування їх вимагає

Наприклад, поняття вчора, завтра не так просто уявити дитині. Тому вихователь повинен постійно використовувати відповідну термінологію, впроваджуючи її у повсякденну практику дітей.

Наведемо орієнтовні зразки вправ на закріплення і розширення понять простору й часу.

1. Що стоїть тут, а що там?

2. Хто з дітей ближче, а хто далі від тебе?

3. Поклади кубик біля ляльки. Відсунь ляльку далі.

4. Іди прямо до прапорця (ведмедика, стільчика).

5. Постав стільчик перед собою, праворуч, ліворуч від себе.

6. Підкинь м’ячик угору. Кинь його вперед, назад.

7. Подивись униз, вправо, вліво, прямо перед собою.

8. Поверни голову вправо, вліво.

9. Що ми робимо зараз, а що робили перед цим?

10. Зараз ми снідаємо, а потім підемо на прогулянку.

11. Ти зараз тримаєш ляльку, а що робитимеш потім?

12. Сьогодні ви в садку, а завтра – вихідний день, будете вдома.

13. Що тепер: ранок чи вечір? ніч чи день?

14. Що буває після ночі? після вечора?

15. Коли сонечко сходить? заходить?

16. Зроби 2 кроки вперед, вправо, вліво.

17. Принеси мені зараз скакалку, а потім ляльку.

18. Дай ведмедика спочатку Галі, а потім Ігорю.

19. Які предмети у кімнаті стоять поруч?

20. Підбіжи до найближчого дерева. Покажи найдальше від тебе дерево.

21. Хто найдальше кинув м’ячик?

22. Що вгорі, а що внизу (у кімнаті)?

23. Хто в нашій групі найвищий (найнижчий) на зріст?

24. Візьми в праву руку ляльку, а в ліву – кубик. Скільки речей взяв?

25. Підплигни на правій (лівій) нозі два рази.

26. Що ширше: килим чи рушничок? що вужче?

27. Що нижче: стіл чи твій стільчик?

28. Хто стоїть справа, зліва від тебе? перед тобою? позад тебе?

29. Візьми кубик у ліву руку, а потім переклади його в праву.

30. Поклади кубик всередину обруча.

31. Поклади два кубики справа, а один зліва від себе.

32. Поклади перед собою рядком кубик, кулю і брусок. Називай фігури справа наліво, зліва направо.

33. У березні – квітні завчити віршик про дні тижня.

На п’ятому році життя мислення дитини стає дедалі самостійним, незалежним від об’єктів, які вона сприймає. Дитина вже чіткіше уявляє, як виконувати вказівку вихователя та як розв’язувати поставлене ним завдання. Координуються та удосконалюються рухи рук, розвиваються м’язи пальців. Останнє дає змогу збільшити питому вагу малювання і ліплення в пізнавальній діяльності дитини, зокрема спрямовану й на формування початкових математичних понять.

Розширення кола практичних умінь і навичок створює сприятливі умови для навчання математики на ґрунті практичної діяльності дитини .

Основною організаційною формою збагачення і вдосконалення пізнавального досвіду дітей залишається гра. Навіть їх прагнення працювати набуває форми гри. Проте з грою необхідно поєднувати формування понять простору і часу засобами числа (лічба і вимірювання), а поняття самого числа формувати, враховуючи розвиток сучасної обчислювальної техніки, на теоретико – множинній основі.

На п’ятому році життя дитини слід закріплювати елементарні поняття простору, часу і величини та розширювати знання про них. Якщо раніше усвідомлення цих знань відбувалося на основі сенсорно-оперативної діяльності дитини, то тепер потрібно частіше переходити від вербальної до зображувальної форми узагальнення пізнавального досвіду вихованців і навпаки – користуватися малюнком об’єкта для розвитку вмінь розповідати про нього мовою математики.

Поняття простору. До елементарних просторових понять належать ті, за допомогою яких ми визначаємо взаємне розміщення матеріальних об’єктів у просторі та своє положення відносно їх. Ці просторові зв’язки визначаються такими термінами: тут – там, далеко – близько, вгорі – внизу, справа – зліва, спереду – ззаду, вище – нижче, поруч – навпроти тощо. З цими поняттями діти ознайомлювалися й раніше, тому вихователь повинен продумати форми й методи їх повторення, закріплення та поступового збагачення знань про них.

Повторення потрібне як для з’ясування рівня знань дітей, так і для висхідного закріплення обов’язкових вікових умінь і навичок. Організаційними формами такого закріплення є, в основному гра, праця у сфері самообслуговування, посильна суспільно  корисна праця: прибирання ігрового куточка, догляд за кімнатними рослинами, за рибками в акваріумі, праця на грядочках, у саду, куточку живої природи тощо.

Терміни, що розкривають просторові зв’язки, вживаються і на заняттях з ліплення, малювання, конструювання, на прогулянках, під час цілеспрямованих спостережень у природі. Про ці терміни та тренувальні вправи для їх закріплення мова вже йшла раніше.

Щодо використання картин при засвоєнні понять простору, то тут треба добирати такі ілюстрації, в яких чітко виступають ці поняття. Наприклад, зображення предметів у перспективі дають нагоду запитати у дітей, що ближче, що далі від певного об’єкта. Об’єкти, зображені в одній площині, дають можливість розглянути питання про їх просторові співвідношення в цій площині. Наприклад: що ми бачимо справа, зліва від будинку? Яка пташка летить над деревом? Що ти бачиш під берізкою?

Зміцнення і розширення понять часу. Найпростіші поняття часу визначаються термінами сьогодні, вчора, завтра, зараз, потім, вранці, удень, увечері, вночі тощо. Серед понять часу є такі, що пов’язані з усвідомленням певних циклів, періодів у послідовній зміні пір року, доби. Звичайно, було б передчасним вимагати від чотири – п’ятирічної дитини запам’ятати, що в добі 24 години, а в годині 60 хвилин тощо. Розумовий розвиток дитини цього віку, її пізнавальний досвід ще не досягає рівня, потрібного для усвідомлення таких понять.

Проте цей досвід дає змогу дитині на п’ятому році життя запам’ятати, що після ранку настає день, потім вечір, потім ніч, а там знову ранок. Так само дитина може і повинна запам’ятати, що осінь змінюється зимою, зима – весною, після якої наступає літо, а там знову осінь. Адже діти усвідомлюють суттєві ознаки кожної пори року не тільки на основі особистого пізнавального досвіду, а й дістають інформацію від дорослих, під час слухання казок і оповідань, розгляду ілюстрацій тощо. Дорослі часто запитують дитину, скільки їй років. Діти молодшого віку механічно відповідають на це запитання, а п’ятирічна дитина вже повинна поступово усвідомити, що від весни до нової весни, від зими до нової зими, від осені до нової осені проходить один рік. Таке усвідомлення формується на основі розповідей вихователя про вік дітей. Для зразка наведу одну з таких розповідей.

Як Василько став старшим на один рік

Скільки тобі років? – спитала одного разу мамина знайома Василька, зустрівши його в парку.

-Чотири, – сказав Василько, потім підніс праву руку і виставив чотири пальці.

– Молодець,- сказала жінка.

– Мені вже пішов п’ятий рік, – додав він і побіг збирати жовтенькі кленові листочки, що вкривали доріжки парку. А жінка, присівши на лаві біля мами, стала з нею розмовляти.

Була осінь. У вихідні дні, коли діти не відвідують дитячих садків, Василько гуляв у парку – то з мамою, то з батьком, то з старшим братиком, який уже ходив у другий клас. Він бачив, як осінній вітер з дощем поступово зривав з дерев пожовкле листя, тільки ялинки і сосни залишилися зеленими.

Одного разу Василько прокинувся вранці, глянув у вікно і заплескав в долоні від радощів. Скрізь було біло – біло від пухнастого снігу, що випав уночі. Настала зима, надворі лютували морози, хуртовини. Йдучи в дитсадок чи на прогулянку, Василько одягав тепле пальто, взувався у валяночки, а руки ховав у теплі рукавички. Тому він не боявся морозу, катаючись з гірки на санчатах.

Та ось почало пригрівати сонечко. Дні ставали довшими. Василькові було вже жарко бігати в теплому пальті, валяночках, а рукавички зовсім стали непотрібними. Він бачив, як поступово розтає сніг. Почалася весна. Зазеленіла трава, розцвіли квіти, все дужче припікало сонечко. За весною швидко й літо настало. Василько бігав у самих трусиках, купався в річці, а одного разу був у полі, бачив, як наливаються зерном колоски жита й пшениці. Вони все нижче схилялися до землі, а в садах достигали полуниці, черешні, вишні.

Але й літо минуло. Знову настала осінь. І цієї осені та сама жінка запитала Василька у парку, скільки йому років.

– Мені вже п’ять років, пішов шостий,- відповів хлопчик і пояснив: «Від минулої осені пройшла зима, за нею – весна, потім літо і знову настала осінь- пройшов рік. І я став на рік старший».

– Молодець! – похвалила його жінка, а Василько знову побіг по доріжці, щоб назбирати на згадку про осінь золотих кленових листочків…

Як бачимо, запам’ятовування послідовності пір року, як і доби, відбувається у тісному зв’язку з оточенням, практичною діяльністю дитини, специфіка і особливості якої зумовлюються багатьма факторами.

Відповіді п’ятирічних дітей на запитання «Що ти робив учора?», «Як ти граєшся зимою? весною? влітку? восени?» також допомагають вихованцеві запам’ятати послідовність тих найпростіших понять часу, якими узагальнюється його пізнавальний досвід.

На шостому році життя для цієї групі властиві розвинена мова і більш абстрактне мислення. Тому дитина, якій іде шостий рік, може сприймати протягом відносно тривалого часу ширшу сукупність різноманітної інформації про навколишній світ. Якщо раніше дитина безсистемно запам’ятовувала переважно те, що її зацікавлювало, то тепер обсяг її пам’яті розширюється, а практична діяльність свідомо підпорядковується меті, поставленій вихователем.

Знання про простір, час і деякі фізичні величини розширюються в результаті повторення і закріплення раніше набутих знань про ці поняття. Тому вихователь повинен систематично вести індивідуальну роботу з дітьми, щоб допомогти їм ліквідувати прогалини в знаннях та домогтися високого рівня підготовки всіх дітей.

Поняття простору. На шостому році життя діти вже чітко розрізняють поняття довжини, ширини і висоти та володіють деякими термінами, що відображають основні просторові співвідношення. Нові завдання і вправи для закріплення й розширення відповідних понять слід підпорядковувати закріпленню лічильних навичок, розпізнаванню геометричних форм предметів тощо. Наведу орієнтовні зразки таких вправ і завдань.

1. Скільки іграшок справа, зліва від тебе?

2. Назвати фігури, розміщені на поличках етажерки, починаючи з нижньої. Скільки куль, кубиків, брусочків тощо?

3. Розклади у рядок кулю, кубик, конус і брусок. Скільки тут фігур? Яка фігура стоїть поряд з кубиком? конусом?

4. Розмісти кулю, куб і конус так, щоб куля була посередині.

5. Розмісти рядком ведмедика, лисичку, зайчика, вовка. Скільки звірів? Хто сидить справа від лисички, зліва від вовка, хто перший, останній?

6. Розмісти кубик, циліндр і конус так, щоб циліндр був над кубиком і під конусом.

7. Розклади іграшки в рядок. Назви першу, наступну, наступну за другою, за третьою. Скільки всього іграшок? Називай їх зліва направо, справа наліво.

8. Станьте один за одним у ряд. Толя, називай, хто з дітей стоїть поза Вірою? перед Вірою? між Колею та Ігорем? Скільки всього дітей? Називай їх через одного.

9. Розмісти макети цих дерев, починаючи з найнижчого і закінчуючи найвищим. Скільки всього дерев? Яке дерево стоїть перед тополею? Яке за нею? Які дерева поряд з ялинкою?

10. Які кімнати суміжні з нашою? Скільки їх?

11. Що висить на правій, лівій, передній, задній стіні нашої кімнати (при перелічуванні можна пропонувати називати предмети зверху вниз, справа наліво тощо).

12.Покажи грядочки суміжні з цією.

13. Зелений, червоний і синій квадрати однакового розміру розмісти так, щоб поряд із синім були два інші. Який квадрат лежить перед синім? за ним?

14. Скільки слів у такому реченні: «Віра миє посуд»? Яке слово є наступним за словом «Віра», за словом «миє», яке слово передує слову «миє» слову «посуд»? Яке число передує числу 2,3,5, яке число є наступним за 1, 4?

Ці та подібні до них завдання треба пропонувати вихованцям у повсякденній пізнавальній практиці і часто повторювати, бо такі терміни, як «попередній», «наступний», «суміжний», та інші, діти засвоюють насамперед у діях, а потім – на основі розвитку уяви та здатності користуватися досконалішими прийомами абстрагування.

Поняття часу. Не всі діти п’яти-шести років чітко розрізняють поняття «сьогодні», «учора», «завтра», бо для формування цих понять потрібні розвинена образна пам’ять і перспективне мислення. Якщо пори доби і пори року усвідомлюються на основі розрізнення їх ознак зором та іншими рецепторами, то для усвідомлення понять «учора», «сьогодні», «завтра» треба згадані рецептори використати у певній послідовності подій і процесів, які відбуваються у даний момент, передували їм і відбуватимуться у найближчому майбутньому. Тому треба, щоб дитина зіставляла яскраві, емоційні за своїм змістом факти, процеси й події у їх послідовності в часі.

Діти цієї вікової групи повинні засвоїти назви днів тижня. Отже, треба продовжувати щодня вранці запитувати вихованців який день сьогодні, був учора, буде завтра. Розширення лічильних навичок сприяє засвоєнню кількості днів тижня і відповідних порядкових числівників: перший день – понеділок, другий – вівторок і т. д. Запам’ятати таку послідовність допомагають вірші, загадки про тиждень та відповідно дібрані вправи і завдання. Наведу орієнтовні зразки їх:

1. Який день тижня сьогодні, був учора, буде завтра?

2. Який день є наступним за понеділком? суботою?

3.Який день передує неділі?

4. Назвати дні тижня суміжні з вівторком?

5.Скільки днів мине від неділі до неділі?

6.Сім братів човном пливуть, кожного ім’ям зовуть (загадка)

Засвоєнню послідовності днів тижня допомагає гра «Наведи порядок». Семеро дітей обирають для себе назву певного дня тижня і вишиковуються у належній послідовності. За сигналом вихователя (можна й під музику) вони розбігаються і стають потім рядком у будь-якому порядку. Інший вихованець запитує, починаючи зліва: «Який ти день?». Враховуючи відповіді, наводить належний порядок.

На шостому році життя треба потроху привчати дітей до усвідомлення ознак і запам’ятання назв місяців року. Повсякденне повторення назви місяців водночас з назвою дня тижня сприяє такому засвоєнню знань, а спостереження за змінами в природі і діяльністю людини створює потрібні асоціації в уяві дітей про кожний місяць.

Наприклад, січень – прикрашена у вогнях ялинка. Лютий – хуртовина, зимова ніч, занесені снігом хати. Березень – берізка, над нею кружляють граки, що прилетіли. Квітень – букет перших весняних квітів, травень – луг із зеленою травою і квітами. Червень – ранні яблучка, полуниці. Липень – жнива, збирання жита, пшениці та інших злаків. Серпень – закінчення жнив. Вересень – рання осінь. Жовтень – золота осінь. Листопад – дерева скидають листя, туман, осіння мряка. Грудень – діти катаються на санчатах, ліплять снігові бабу тощо.

Можна роздати дітям 12 художніх листівок, кожна з яких характеризує певний місяць. Запропонувати потім упорядкувати листівки за порами року і послідовністю місяців у кожній порі. Емоційна сторона усвідомлення суттєвих ознак пір і місяців року посилюється слуханням музики, відповідних віршів, а також змістовною організацією традиційних свят.