Ігротерапія у фізкультурно-оздоровчій роботі з дітьми

До гри, як великої таємниці, ось уже багато років намагаються приблизитися фолькльористи, психологи, педагоги. Завдяки їм, Організація Об’єднаних націй проголосила гру універсальним і невід’ємним правом дитини.

Гра, як засіб підготовки до майбутнього життя – один із головних складників народної педагогіки. Дитяча гра забезпечує дитині і безпеку, і «психічний простір», і «психічну свободу», необхідні для формування всіх сил, дрімаючих в глибині душі.

Виділяють два способи перетворення звичайної ігротерапії в казкову:

  • «переписування» діючої інструкції до гри в формі казки;
  • гра придумується до казки.

В залежності від мети роботи і проблем вихованця, підбираються казки, і на основі їх сюжету придумуються ігри.

В концепції дошкільного виховання підкреслюється, традиційне виховання, пояснення, показ, репродуктивне виконання завдань дітьми є не головним,  а здійснюється в контексті з ігровою діяльністю. Це питання актуальне і у фізичному вихованні.

Ігрові прийоми на фізкультурних заняттях підвищують увагу дітей, допомагають їм засвоїти програмний матеріал в простій та цікавій формі, викликають позитивні емоції. Цим і керуються у своїй роботі інструктори з фізкультури.

В основу занять вкладаються ігровий та казковий методи. Діти по своїй природі дуже емоційні. Вогник інтересу може як швидко загорітись, так і швидко згаснути із-за монотонності і одноманітності руху. Дитяча зацікавленість пропадає, і тоді, коли використовуються прості вправи (не цікаво, коли все робиться легко і швидко) і при високій складності (невдачі можуть сформувати комплекс негативного відношення до фізкультури).

Заняття створюються по сюжетах взятих із життя («Мандрівка на невідому планету», «День народження Ведмедика», «Подорож до лісу») або по казкових («Колобок», «В гості до казкових героїв») і т.д.

Для збільшення активності виконання основних рухів використовуються імітаційні рухи (стрибки з просуванням вперед – «як зайчики», «коники-стрибунці»; повзання на середніх четвереньках «як тигрики»; лазіння по гімнастичній стінці – «як мавпочки»). З великим задоволенням діти виконують вправи типу: «пролізь в печеру» (підлізання під дугу), «пройти через болото по купинах» (ходьба з переступанням через предмети) і т.д.

Для розвитку інтересу дітей дуже важливе значення має оформлення спортивної зали та майданчика. На кожному занятті використовується сюжет, щоб зацікавити дітей. Для дітей молодшого дошкільного віку спортивні завдання можна перетворювати на гру з їх улюбленими іграшками: переступи через зайчика, пройди «змійкою» біля удава, підстрибни до метелика, а у ворота біля якого стоять іграшки, можна пролазити чи котити м’яч. Заняття будуються так, щоб діти переживали якомога менше негативних емоцій і невдач, а максимально раділи від розуміння того, що завдання виконане. Так у дітей зміцнюється впевненість у своїх силах і бажання займатися спортом.