Індивідуальний підхід до формування логіко-математичної компетентності дошкільників

Віками математику справедливо вважають царицею наук. Нині математична наука бурхливо розвивається і проникає в найрізноманітніші галузі знань. Тож зниження уваги до математичного знання, математичної розвиненості дитини, що, на жаль, має місце в сучасній освіті, чинить непоправні негативні наслідки для отримання дітьми якісної освіти в цілому.
Підвищення рівня творчої активності, автоматизація виробництва, моделювання на електронно-обчислювальних машинах тощо потребують від представників більшості сучасних професій розвиненого вміння чітко й послідовно аналізувати процеси, що відбуваються в кожній галузі знань. Тому навчання в дитячому садку спрямоване, насамперед, на виховання в дітей звички до повноцінної логічної аргументації всього, що нас оточує. Проте усвідомлення математичних істин, формування математичної обізнаності є процесом інтимним, що вимагає відмови від фронтального навчання на користь індивідуалізованого підходу. До того ж груповий формат на¬вчання математики винятково на заняттях позбавляє дитину змоги розуміти ці істини самостійно, активно включаючись у процес пізнання. А отже, спричинює низький рівень математичного розвитку дітей.
Індивідуалізація освітнього процесу
Індивідуальний підхід — один із провідних принципів педагогіки, що передбачає необхідність взаємодіяти з кожною дитиною відповідно до її потреб і особливостей з метою її успішного навчання та сприяння розвитку позитивних задатків. Такий підхід містить широкий спектр педагогічних дій, зокрема вибір способів і темпу навчання відповідно до рівнів підготовки дитини та розвитку її здібностей.
Завдання індивідуального підходу можуть бути різними, але одне з головних — допомогти дитині «знайти себе», наблизитися до розуміння своїх особливостей і навчитися їх продуктивно використовувати.
Індивідуалізація освітнього процесу передбачає його планування та здійснення відповідно до індивідуальних особливостей дітей. Ідеться насамперед про своєрідність розвитку і протікання їхніх пізнавальних психічних процесів — відчуттів, сприймання, мислення, пам’яті, уяви. Також слід обов’язково враховувати інтереси, нахили, здібності, особливості темпераменту й характеру кожного вихованця.
Особливості формування логіко-математичної компетентності
Сформованість логіко-математичної компетентності старших дошкільників є необхідною умовою їх готовності до шкільного навчання.
Логіко-математична компетентність базується на сенсорно- пізнавальному досвіді дітей і передбачає сформованість у них низки спеціальних знань і вмінь, а також таких якостей особистості, як пізнавальна активність, спостережливість, винахідливість.
Аби використати внутрішні резерви кожної дитини, пробудити й розвинути її творчі здібності, у центрі уваги педагога має бути зростаюча особистість, її інтереси, нахили і потреби. Навчання при цьому слід розуміти не як трансляцію інформації, а як активізацію і стимуляцію вільного процесу засвоєння знань, самостійного пошуку істини. Тож перевагу слід віддавати діяльнісним методам навчання, наповнюючи ними інтегровані заняття, у яких математику поєднувати з конструюванням, ліпленням, аплікацією, фізкультурними вправами, спостереженнями у природі тощо.
Необхідною умовою для стимулювання самостійної пізнавальної активності дітей під час інтегрованих занять є створення атмосфери доброзичливості, довіри, взаємної любові й поваги, наповнення процесу пізнання радістю і грою. А головне — надання можливості дітям пережити радість творчості.
Аби кожна дитина набула сенсорно-пізнавальної та математичної компетенцій, дорослі мають дотримуватися основних порад щодо забезпечення індивідуалізації освітнього процесу.
Роль гри в індивідуалізації навчання
У системі освітньої роботи з формування елементарних мате¬матичних уявлень доцільно широко використовувати ігрові методи і прийоми навчання. Адже завдання в дидактичних іграх логіко-математичного змісту зазвичай мають кілька ступенів складності, що дає змогу педагогу чутливо реагувати на постійно зростаючі можливості дитини, повсякчас стимулюючи її пізнавальну активність і мотивуючи отримати інтелектуальне задоволення від чергової перемоги над собою.
Під час застосування індивідуального підходу особливого значення набуває моніторинг рівня сформованості математич¬них уявлень дошкільників та розвитку їхніх мисленнєвих операцій. Саме він дає змогу педагогу постійно орієнтуватися на «зону найближчого розвитку» дитини.
Дидактичні ігри та вправи відкривають дітям широкий простір для самостійного пізнання світу, навчають практично застосовувати знання та вміння, креативно мислити.
Неодмінно слід організовувати для дошкільників ігри на розвиток уміння виокремлювати з цілого предмета окремі його ознаки; відбирати найістотніші з них та знаходити їх у інших, зовні відмінних предметах; виявляти зв’язки між предметами та явищами. Ці вміння є важливою умовою розуміння дітьми навколишнього світу, що дає дітям змогу систематизувати отримані знання та продуктивно їх використовувати у процесі мислення. А оволодіння класифікацією сприяє розумінню дошкільниками того, що лежить в основі схожості та відмінності предметів, розвитку вміння виокремлювати загальну значущу якість.
Саме тому доцільно передусім пропонувати дітям дидактичні ігри на класифікацію предметів за певними ознаками: кольором, формою, величиною. Матеріалом для таких дидактичних ігор можуть бути блоки Дьєнеша, зокрема ігри з одним, двома, трьома обручами, з різним природним матеріалом, численними предметами, що оточують дітей. Саме згадані матеріали є основою для проведення таких дидактичних ігор, як-от: «Заповни акваріуми», «Садівники», «Машини та гаражі», «Люди», «Метелики», «Книжки», «Іграшки», «Посуд», «Тварини», «Наша вулиця», «Магазин» тощо.
Свою діяльність, зокрема під час використання ігрових методів і прийомів навчання, педагог має спрямовувати на формування в кожної дитини цілісної картини світу, важливим компонентом якої є елементарні математичні уявлення, зокрема, уміння орієнтуватися у просторі, прагнення до пошуково-дослідницької діяльності та компетентної поведінки в різних життєвих ситуаціях.
Потужний розвивальний потенціал мають також предметні й сюжетні картинки, коректурні таблиці, схеми й малюнки, авторами яких можуть бути самі діти. Продумуючи завдання різного рівня І складності, педагоги мають змогу задовольнити індивідуальні освітні потреби кожної дитини, розвинути вміння мислити й діяти самостійно та творчо, запам’ятовувати й відтворювати, знаходити нестандартні рішення.
Гендерні особливості як чинники успішності
Для ефективного здійснення педагогом індивідуального підходу І важливо враховувати відмінності між дітьми різної статі. Питання про статеві розходження в процесі освоєння тих або тих знань завжди викликало інтерес і у теоретиків, і у практиків. Так, на думку психолога Іллі Каплуновича, дівчатка більш послідовні у своїх діях, логічні, чітко дотримуються послідовності правил під час розв’язання задач. Тоді як хлопчики швидше вловлюють суть, час¬тіше генерують ідеї (хоча не завжди правильні), проте не люблять ретельно їх перевіряти, тобто орієнтовані більше на результат, ніж на процес.
Психологи й педагоги відзначають, що дівчатам легше вчитися, принаймні на початковому етапі. Така різниця в рівні успішності навчання дітей у школі пов’язана з особливостями мотивації дівчаток і хлопчиків, специфічними для певної статі інтересами й схильностями, певними психофізіологічними особливостями, а також установками педагогів і батьків щодо успіхів дітей різної статі.
Вихователям необхідно враховувати й те, що втома неоднаково позначається на роботі мозку дітей різної статі. У хлопчиків більше страждають лівопівкульні процеси, пов’язані з мовним мисленням, логічними операціями. А у дівчаток — правопівкульні — образне мислення, просторові відношення, емоційне самопочуття.
На жаль, розходження у внутрішньому світі хлопчиків і дівчаток вихователі практично не враховують. Завдання логіко-мате- матичного змісту здебільшого розраховані на якусь безстатеву, усереднену істоту. Тоді як інтереси хлопчиків зосереджені на техніці, іграх-змаганнях, у яких можна реалізувати своє прагнення до перемоги, лідерства. Вони визнають лідерами сильних, сміливих та ініціативних однолітків. Водночас дівчатка віддають перевагу стосункам з веселими, поступливими ровесницями з м’якою вдачею. Усе зазначене є підставою для об’єднання дітей для виконання різноманітних пізнавальних завдань у підгрупи і за гендерною ознакою.
Уже на четвертому році життя хлопчики вибирають Для ігор машини, кубики, інструменти; дівчатка — ляльки, одяг, посуд. У хлопчиків спостерігається ліпший розвиток технічних навичок, у дівчаток — побутових. Тож і логіко-математичні завдан¬ня варто наповнювати відповідним змістом, а математичні знання доцільно закріплювати:
• із хлопчиками під час конструювання, змагальних ігор;
• з дівчатками під час «математичної» кулінарії, соціально-побутових ігор.
Насамкінець наголосимо, що індивідуальний підхід є запорукою ефективності не лише формування елементарних математичних знань, а й освітнього процесу в цілому. Адже застосування такого підходу дає змогу педагогу повсякчас створювати ситуації успіху для кожного вихованця, ураховуючи його статеві особливості, темперамент, здібності та можливості, а ще — сприяти формуванню в дітей особистісної індивідуальності й неповторності.