Агресивний – злий, сердитий. Агресія – це не емоція, не мотив і не настанова. Агресія – це модель поведінки. Причина дитячої агресії існує завжди, тому що нічого не відбувається саме по собі, все залишає свій слід. Агресія – також не виняток із правил.

Визначте причини:

• Можливо, конфліктність – наслідок егоїстичності дитини. Якщо вдома вона – центр уваги і найменші її бажання виконуються, то дитина чекає такого ж ставлення до себе і з боку інших дітей. Але, не отримуючи бажаного, вона починає домагатися свого, провокуючи конфлікти.
• Можливо, дитина «закинута», їй не вистачає в родині турботи, уваги, вона відчуває образу і злість та зганяє в сварках накопичені в її душі почуття.
• Можливо, дитина часто є свідком сварок між батьками або іншими членами сім’ї та просто починає наслідувати їхню поведінку.
• Агресивної поведінки діти можуть учитися й у процесі спілкування з однолітками. У дошкільному віці сила має особливе значення, це своєрідний критерій лідерства. У дитячій групі сильний – означає головний. Особливо яскраво це виражено у хлопчиків.
• Приклади агресивної поведінки дитина може засвоїти із ЗМІ та комп’ютора. Часто ми не замислюємося про шкідливість тієї або іншої гри, в яку годинами може гратися наша дитина, або саджаємо її перед телевізором, щоб зайнятися своїми справами, а в цей час на екрані демонструють зовсім не дитячі мультфільми та передачі.
• Конфліктна поведінка дитини – це сигнал, що і з вами, шановні батьки, щось не так. Тому будьте готові змінити свою поведінку.

Як себе вести з конфліктною дитиною:

• Стримувати прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Звертайте увагу на недружні погляди один на одного або бурмотання чого-небудь з образою.
• Не прагніть припинити сварку, звинувативши іншу дитину в її виникненні та захищаючи свою; намагайтесь об’єктивно розібратися у причинах конфлікту.
• Після сварки обговоріть з дитиною причини її виникнення, визначте неправильні дії дитини, які призвели до конфлікту; спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації.
• Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки з іншими: вона може утвердитися в думці, що конфлікти неминучі і буде продовжувати провокувати їх.
• Не завжди слід втручатися в сварки дітей: тільки якщо під час сварок один завжди перемагає, а інший виступає «жертвою». Варто перервати їх контакт, щоб запобігти формування боязкість у переможеного.

Радимо пограти:

• Попросіть дитину намалювати її друзів, потім розповісти що-небудь про кожного з них.
• З компанією дітей скласти казку так, щоб кожен по черзі додавав свою пропозицію. Таке придумування казки допомагає дітям виразити свою індивідуальність, висловлювати думки.
• Вчить адекватним способам взаємодії – взаємодопомозі, вмінню спокійно вислухати іншого.
• Спосіб «Недружній шарж»: Цей ігровий прийом допоможе вашій дитині вийти із ситуації, коли вона розлючена й «виплескує» свої почуття на кривдника: кричить, обзивається, штовхається. Відведіть дитину в інше місце, щоб вона не бачила того, хто її розлютив. Запропонуйте їй намалювати карикатуру на цю дитину. Найкраще для початку показати зразок, якою може бути карикатура, пояснити, чим вона відрізняється від звичайного портрета. Коли дитина зрозуміє, що не потрібно намагатися точно зобразити оригінал, а навпаки, можна спотворити яскраві риси або просто намалювати людину такою, якою бачить у цей момент, дайте їй аркуш паперу та олівці. У процесі малювання намагайтеся не заважати дитині та не пом’якшувати те, що вона малює і той коментар, яким вона супроводжує свої дії. Ви також можете продемонструвати дитині, що розумієте її почуття (незважаючи на те, що не згодні з тим, що кривдник насправді заслуговує всіх слів, які під час малювання бути спрямовані на його адресу). Для цього ви можете передати його почуття словами на зразок : «Я бачу, ти сильно розлютився на Миколку» або «Справді дуже прикро, коли тебе не розуміють і підозрюють». Коли малюнок буде завершений, запропонуйте дитині підписати його так, як вона бажає. Потім запитайте її про те, як вона зараз почувається і що їй хочеться зробити із цим «недружнім шаржем» (нехай дитина зробить це насправді).
• Спосіб «Мішечок криків»: Як відомо, дітям дуже складно впоратися зі своїми негативними почуттями, адже ті так і намагаються вирватися назовні у формі лементів, крику і плачу. Звісно, це не викликає схвалення у дорослих. Однак, якщо емоції дуже сильні, то неправильно очікувати від дітей того, що вони одразу заспокоюватися. Спочатку потрібно надати їм можливість трішечки виплеснути негатив прийнятним способом. Якщо дитина обурена, схвильована, розсерджена, просто нездатна говорити з вами спокійно, запропонуйте їй скористатися «мішечком криків». Домовтеся з дитиною, що поки вона тримає в руках цей мішечок, то вона може кричати й верещати в нього стільки, скільки їй необхідно. Але коли вона опустить цей мішечок, то розмовлятиме з оточуючими спокійно, обговорюючи те, що сталося. Так званий «мішечок криків» ви можете виготовити з будь-якого тканинного мішечка, бажано пришити до нього зав’язки, щоб мати можливість «зав’язати крики» на час нормальної розмови. Цей мішечок повинен зберігатися в певному місці та не використовуватися з іншою метою. Якщо під рукою не виявилося мішечка, то можна його перетворити на «баночку криків» або навіть «каструльку криків», бажано із кришкою. Однак, використовувати їх згодом із мирною метою, наприклад для приготування їжі, буде дуже небажано.
• Спосіб «Аркуш гніву»: Дайте дитині аркуш паперу й попросіть зобразити, передати всю свою злість на аркуші. Малюк може бгати, рвати, кусати, топтати «аркуш гніву» доти, поки не відчує, що його гнів зменшився, тепер він легко з ним упорається. Після цього попросіть хлопчика чи дівчинку зібрати всі шматочки і викинути їх у відро для сміття або в унітаз. Зазвичай, під час роботи діти припиняють сердитися, і ця гра починає їх веселити, так що завершують її здебільшого у гарному настрої. «Аркуш гніву» можна виготовити самотужки. Якщо це робитиме дитина, то вийде навіть подвійне пророблення її емоційного стану. Запропонуйте дитині уявити, як виглядає її гнів: якою він форми, розміру, на що або на кого схожий. Тепер нехай дитина зобразить те, що вийшло, на папері (з маленькими дітьми потрібно відразу розпочати малювати, тому що їм ще складно передати образ за допомогою слів, що може викликати додаткове роздратування). Далі для розправи над гнівом (які описувалися вище) згодяться всі способи!
• Спосіб «Подушка для штовхання»: Цього ігрового способу впоратися із гнівом особливо потребують ті діти, які, розлютившись, схильні реагувати, насамперед, фізично (відразу б’ються, штовхаються, віднімають, а не кричать і не ображають, не намагаються помститися згодом). Заведіть такій дитині вдома «подушку для штовхання». Нехай це буде невелика подушка темного кольору, яку дитина зможе штовхати, кидати й бити, коли почуватиметься розлюченою. Після того як їй удасться випустити пару таким необразливим способом, можна застосувати інші засоби розв’язання проблемної ситуації. Аналогами подушки можуть стати надувний гумовий молоток, яким можна бити по стінах і по підлозі, або боксерська груша, що допоможе позбутися гніву.

«Ігри на природі та у воді»

Якщо ж ви перебуваєте на природі, то можна допомогти дитині виявити свій гнів і заспокоїтися, використовуючи властивості води, глини й піску.  Коли дитина ліпить фігурку кривдника із глини, вона контролює ситуацію:  вона може її створити, сплющити,  розтоптати і, якщо захоче, знову відновити. До речі, ці прийоми можна застосовувати й у домашніх умовах, використовуючи пластилін. Ігри з піском також приваблюють дітей своєю «обороністю». Можна глибоко закопувати фігурку, що символізує кривдника або гнів самої дитини, пострибати зверху, полити водою, закидати камінням, а коли гнів зникне, її знову можна відкопати, почистити і використовувати в інших іграх. Крім того, робота з піском і піддатливою глиною сама по собі заспокоює дитину, вона більше зосереджується на своїх тактильних відчуттях, переводить увагу з одних зовнішніх подразників на інші.

Також добре для зняття напруженості та агресивності дітей використовувати воду. Крім плавання, що допомагає в цьому випадку, можна застосувати ігри з водою. Наприклад, улаштувати перегони кораблів. Кожен учасник повинен підганяти свій корабель, дмухаючи на нього із трубочки і не торкаючись руками. Можна придумати щось на зразок водного більярда, збиваючи пластмасові або гумові кульки, що плавають, за допомогою інших куль. Також гарними варіантами «водної війни» є, наприклад, обливання з бризгалок, збивання кораблів супротивника струменем води тощо. Будь-які цікаві заняття з водою здатні знизити агресивність, недарма «цебро холодної води» здавна вважалося ефективним способом утихомирення дорослих, які занадто розлютилися. Але під час роботи з дітьми доречно, щоб усі «водні процедури» містили елементи гри.

Отже, дуже важливо відчувати свою дитину, ставитися до неї з розумінням. Пам’ятайте, якщо вона сердиться, отже, у неї щось негаразд, це своєрідний сигнал про допомогу. І завдання, нас, дорослих, не покарати, не залишати в біді, а допомогти та підтримати.