Правильне дихання – здорове життя

Від нашого дихання залежить наше здоров’я. Частота й глибина вдихів та видихів впливають на всі функції організму. Процес дихання нерозривно пов’язаний із кровообігом, з обміном речовин та енергії в організмі, а також із важливими функціями — сном, пам’яттю, емоційним тонусом, працездатністю, фізіологічними резервами організму, його адаптивною здатністю.

Отже, дихання — основа нашого життя та здоров’я, найважливіша функція і потреба організму.

Учений В. Сухарєв зазначає: розум керує почуттями, а дихання керує розумом. Людині, як всім живим істотам, стверджує дослідник, на її вік “відпущено” певну кількість дихань. Ось чому часте й неглибоке дихання скорочує тривалість життя, ослаблює організм і спричинює різні хвороби.

У дихальному процесі умовно виділяють зовнішнє дихання (легеневе, газообмін між атмосферою та клітинами) і внутрішнє, тканинне, дихання (окислювальні процеси в клітинах).

Отож можна стверджувати, що в нашому організмі через кров і легеневу тканину відбувається постійний газообмін між клітинами тіла й атмосферою. Легенева тканина—то немовби “друга шкіра”, яка захищає клітини від шкідливої, токсичної дії високих концентрацій атмосферного кисню.

Діти дошкільного віку, певна річ, не знають, як правильно дихати, позаяк не знайомі з механізмом цього процесу. Багатогранний процес дихання ґрунтується на поглинанні кисню з довкілля й на виділенні вуглецю. Однак з організму виводиться лише частина витвореного в ньому вуглецю. Інша частина цього газу не лише не виводиться, а, навпаки, “оберігається” організмом як одна з найважливіших складових обміну.

У легенях людини, за нормою, має міститися 6 % вуглецю. Під час глибокого дихання з легенів виділяється більша кількість його, ніж потрібно, й на тлі вуглецевого дефіциту розвивається кисневе голодування всього оргаанізму.

Ліквідувати дефіцит вуглецю в організмі й водночас уникнути пов’язаних із цим різних побічних ефектів можна лише за допомогою систематичного тренування: коли ми довільно зменшуємо обсяг повітря, яке вдихається.

Дихання є своєрідним ключем до прихованого життя нашого тіла. У людини, яка спеціально не тренувала органи дихання, можливі два види дихання — грудне та діафрагмове. Грудне дихання — результат довільного руху реберної частини груднини, надто її горішнього відділу, що керується вегетативною нервовою системою. Під час вдиху груднина розширюється, а під час видиху стискається.

Напружений спосіб дихання спричинює різні захворювання голосових і дихальних органів. Чимало дітей, які використовують цей спосіб, дихають відкритим ротом.

Діафрагмове дихання часом називають черевним. Коли діафрагма (широкі м’язи, які відокремлюють серце й легені від черевної порожнини) скорочується, рухаючись донизу, повітря всмоктується в легені (вдих). А коли діафрагма піднімається, повітря виходить із них (видих). Змінний рух діафрагми створює певні рухи черевних органів і змінює тиск усередині черевної порожнини. Завдяки цьому в ній стимулюються циркуляція крові, а також перистальтика, однієї з функцій якої є виведення з організму токсичних речовин. За діафрагмового дихання (спокійного) кров оптимально насичується киснем: повітря, проходячи в середні та нижні частини легенів, максимально вентилює їх. Дитина завдяки такому диханню заспокоюється, у неї врівноважуються процеси збудження та гальмування.

Для розвитку діафрагмового дихання найбільш зручне положення лежачи на підлозі чи килимку. Дітям пропонують зробити довгий діафрагмовий вдих носом, потім такий самий повільний видих, якомога більший.

Техніку дихальних вправ можна засвоювати також у положенні сидячи на стільці, стоячи на підлозі й під час руху. Тренувати діафрагмове дихання бажано доти, доки діти самі не контролюватимуть своє дихання. Важливо вчити дитину вдихати повітря через ніс, а видихати через рот. Учені й практики давно завважили, що діти й дорослі, які не дихають носом, відстають у розумовому розвитку, мають слабшу пам’ять, у них знижені життєві процеси. Дітей вчать дихати тихо: не слід вдихати занадто багато повітря й не видихати його цілком. Видих має бути природним, без зусиль.

Певний оздоровчий ефект дає дихання правою та лівою ніздрею, різне за своїми функціями. Дихання лівою ніздрею заспокоює дитину, а дихання правою, навпаки, збуджує. Що півтори-дві години в неї переважно дихає то права, то ліва половина носа, регулярно змінюючи одна одну. Коли ж цей механізм порушується, в організмі з’являються відхилення від норми у перебігу фізіологічних процесів. Отож важливо, щоб у дитини були чистими обидва носові проходи. Досягти цього допоможуть прості вправи: промивання носа морською водою (або підсоленою) і змінне дихання.

Особливим видом дихального рефлексу є позіхання як важлива емоційна вправа. Позіхання — неусвідомлений акт, однак його легко викликати свідомо, якщо широко відкрити рота й утримати його в такому положенні певний час. В акті позіхання беруть участь м’язи ротової порожнини, обличчя та шиї; їхня напруга пришвидшує кровоплин у судинах голови. Після напруження м’язи розслаблюються, що також дуже важливо.

Отже, позіхання підвищує тонус організму, поліпшує кровопостачання серця та легенів.