Точна наука розвиває творчі задатки, або Математика для дошкільників

Діти в дошкільному віці прагнуть до творчості. Про це свідчить їхнє бажання не за зразком розв’язувати завдання чи придумати власні способи використовувати об’єкти довкілля.

У кожній справі дитина прагне експериментувати, щоб відкрити щось нове. Часто вихователь сприймає таке пізнання об’єктів довкілля як неправильну поведінку, порушення правил дій з предметами.

У грі дитина переставляє колеса з більшого автомобіля на менший та навпаки, випробовує можливості іграшкового транспорту.

Під час малювання дитина досліджує властивості різних матеріалів і прагне залишити сліди від фарби на столі, руці, одязі, з’ясовує, чи схожий слід від фарби на аркуші. Її цікавить також інший край пензля: скільки фарби можна набрати на нього, чи залишить вона сліди та які.

Вихователь не бачить за цим початків вияву творчих якостей — сміливого мислення, ініціативи, фантазії, допитливості тощо. Проте науковці вважають, що саме ці якості стануть джерелом для розвитку творчої особистості.

Які творчі якості розвивати

Вихователі розвивають творчість дітей у процесі художної діяльності, адже вона має великий потенціал для розвитку. А наукові дослідження останніх років доводять, що точні науки також допомагають формувати та розвивати творчі якості.

Одна з таких наук — математика. Сприятимуть розвитку творчості у дітей дошкільного віку такі математичні завдання, які потребують нестандартних рішень та пошуку декількох способів розв’язання.

Особливість творчості дітей в тому, що вони для себе відкривають давно відомі знання. Це — особиста творчість. Вона відрізняється від суспільної творчості, продукт якої мають визнати інші. Тож вихователь має ознайомити дитину з математичним поняттям так, наче вона сама відкрила його та відчула радість цього відкриття.

Як це зробити? Запропонуйте дітям завдання: поділити навпіл модель головки сиру — предмет, який не можна зігнути. Підкажіть використати мотузок, паперову смужку, круг відповідно до розміру головки сиру. Діти мають відшукати способи розв’язати завдання. Вони розмірковують, виявляють ініціативність, спостерігають тощо. Дайте їм змогу висловити найнеймовірніші пропозиції. Разом з дітьми перевірте їх.

Нехай діти попрацюють із моделлю головки сиру, зробленою з солоного тіста, відтак перевірять результат на вагах.

Казка «Двоє жадібних ведмежат»

Скористайтеся запитаннями, аби допомогти дітям вибрати способи дій:

  • Чому ведмежата не змогли поділити сир навпіл? Як їм допомогти?
  • Як можна поділити на дві однакові за величиною частини предмет, якщо його не можна зігнути?
  • Як використати мотузку? Яку сторону сиру можна виміряти мотузкою? Яку фігуру утворила мотузка на сирі? Як поділити мотузку навпіл? Куди тепер прикласти половину мотузки ?
  • Де потрібно розрізати сир?
  • Чи однакові за величиною частини сиру ми отримали? Чому ви вважаєте, що частини однакові за величиною? Як це можна довести? Чи можна назвати їх половинами?
  • Як мотузка допомогла нам поділити сир на дві однакові частини?

Вихователь не дає готову інструкцію, як виконати завдання. Він активізує мислення дітей, спираючись на досвід, за допомогою запитань спрямовує їхню думку та дії до необхідного результату.

Розвитку уяви сприятимуть завдання типу «Зроби однакові предмети різними». Аби сформувати уявлення про склад числа з одиниць, запропонуйте дітям розфарбувати по три-п’ять предметів із набору — чашки, тарілки тощо. Нехай вони прикрасять предмети по-різному.

Зазвичай діти добирають різнокольорові олівці відповідно до кількості предметів, усіляко комбінують їх. Щоб виявити винахідливість кожної дитини, можна ускладнити завдання.

Запропонуйте їм розфарбувати всі предмети олівцем одного кольору так, щоб вони відрізнялися один від одного.

Якщо діти скажуть, що це неможливо, запитайте їх, що можна різне зобразити на цих предметах. Покажіть дітям вироби посуду, розфарбованого монохромними кольорами — коричне­вим, синім, чорним.

Діти можуть намалювати:

  • геометричні фігури — круг, трикутник, квадрат, овал;
  • точки — у різній кількості;
  • лінії — пряма, хвиляста, ламана, під різними нахилами;
  • портрети — власний та членів родини.

Аби діти по-різному прикрасили набори предметів, зверніть їхню увагу на малюнки тих, хто першими виконали завдання. Спону­кайте проявляти щирість та взаємодопомогу. Відтак, нехай вони презентують свої роботи та розкажуть, хто зображений на портретах, де чия чашка тощо. Це сприятиме розвитку не тільки оригінальності, а й товариськості.

Отже, під час засвоєння математичного поняття «склад чис­ла з одиниць» діти відкривають для себе багато нового та незвичного — багатоманітність в одноманітності, красу в непривабливому, множину в одиничному. Вчаться сприймати об’єкти довкілля, не тільки як ціле й нероздільне, а й помічати деталі та розуміти їхнє призначення.

Завдання на розвиток кмітливості розвивають уміння аналізу­вати, увагу, самостійність, навчають визначати властивість об’єктів. Вони мають бути цікаві дітям.

Завдання «Знайди спільне»

Під час спостереження у природі діти розглядають зображення комах — комара, муху, бджолу, осу. Знаходять, що в них спільного, а це шість лап. Відтак вихователь показує зображення павука та запитує, скільки в нього лап та чи комаха він. Дітей вражає те, що раніше не викликало сумніву, павук — це не комаха.

Дорослі інколи також дивуються, зокрема такому:

  • їжак не їсть яблук;
  • у білого ведмедя шерсть не білого кольору;
  • квадрат — прямокутник.

Ефективні для розвитку фантазії завдання та ігри на кшталт «Перетвори», «У прямокутному королівстві», «З якого королівства предмет», «Визнач, з якої казки звірі», «Розклади речі».

Аби розв’язати завдання, діти складають і малюють різні предмети, в основі яких геометричні фігури. Такі завдання формують у них стійкий інтерес до математичної діяльності, тому що діти мають змогу виявляти ініціативу, самостійність.

Важливо помічати та підтримувати нестандартний підхід до ви­конання завдань.

Зображення більшості предметів у дітей відрізняються фор­мою, кольором, розміром, кількістю фігур, які вони обрали. Однак є незвичайні малюнки, у які діти додають до предметів незвичні дет лі, як-от:

  • гвинт гелікоптера — до будинка;
  • колеса — до каструль.

Пояснювали діти так: «Мій будинок має гвинт, як у гелікоптер Він може літати»; «У моїх каструль є колеса. Вони можуть їздити».

Особливо дітям подобаються ігри в парах, приміром одна д тина задумує предмет, інша за допомогою запитань угадує його. 1 завдання сприяють розвитку допитливості. Діти практикують! формулювати запитання, які допоможуть швидко знайти потрібна предмет серед подібних.

Пара дітей отримує картку із зображенням сукні та гудз ків до неї. Вихователь пояснює, що у ляльки Наталочки і сукні відірвався гудзик. Пропонує допомогти їй та дібрати новий.

Одна дитина подумки обирає гудзик, друга відгадує, який в має вигляд та запитує: «Він квадратний? Має форму квіткі Пелюсток чотири? На ньому два отвори? ».

Важливе правило: відповідати тільки «так» або «ні».

Після того як дитина знаходить гудзик, вона розфарбов; його, аби він пасував до сукні.

Інший варіант — описати предмет. Пара дітей сідають оі личчями одне до одного. Перша дитина має скласти розповідь щ характерні ознаки одного з предметів, які зображені на картці – посуд, меблі, головні убори, сукні. Друга дитина вгадує його. Н приклад, дитина бере картку, на якій зображені куртки, сук? шуби. Зображення цього одягу різної довжини та з різною кількі тю гудзиків, різного фасону тощо. Дитина каже: «Її вдягають взиі ку, вона тепла, має капюшон, має п’ять гудзиків, вона не дієт; до колін. Що це?».

Розвитку винахідливості сприяють завдання на кшталт «Розклади речі», під час яких діти працюють із множинами. Р перших заняттях слід навчити вихованців утворювати множин за однією ознакою, відтак за двома. Після цього запропонуват самостійно знайти правило поділу множини на підмножини : кольором, формою, розміром. Приміром, вихователь показує дітям многокутники різної форми та пропонує уявити, що це ре Зайчика.

Допоможіть Зайчику прибрати в будинку. Як можна на­звати ці геометричні фігури одним словом? (Многокутники.) Фігури — це речі. Придумайте правило, як розмістити речі та розкладіть їх на дві полиці. (Фігури можна розподілити за ознакою форми — на п’ятикутники та шестикутники, за ознакою величини — на більші та менші.)

Які фігури розташували на верхній полиці, а на нижній? Доведіть свою думку.

Під час виконання завдання діти дивуються, коли на верх­ню полицю поклали усі фігури червоного кольору, а на нижню — І трикутники.

Отже вихователь передбачив, що червоні трикутники — пересічні множини, де елемент належить до першої та другої підмножини. Куди класти їх? Проблему розв’язують усі разом. Діти пропонують зробити ще одну полицю для них, змінити принцип сортування, не брати такі речі, якщо їх нікуди класти.

Що використовувати

Великий простір для творчості створюють сюжетно-рольові дидактичні ігри з математичним змістом, як-от «Магазин», «Пошта», «Порт» тощо. Для цього вихователі створюють такі ігрові ситуації та умови, за яких виникає практична необхідність у математичних діях.

Аби організувати гру «Магазин», вихователь разом із дітьми має підготувати ігровий матеріал — виготовити іграшкові цінники, банкноти, вивіски, підготувати товар тощо. Наприклад, на картках діти малюють декілька хлібобулочних виробів. У ході гри:

  • продавець — знаходить картку із замовленою кількістю продуктів (хліба, бубликів, пиріжків тощо);
  • покупець — перевіряє, чи правильно виконано замов­лення.

У грі «Ательє» діти об’єднуються в команди «модельєрів» та «дизайнерів». «Модельєри» виготовляють одяг із різного матеріалу — одноразового посуду, пластмасових пляшок, поліетиленових пакетів тощо, — добирають та поєднують елементи костюмів за формою, величиною. «Дизайнери» працюють над оздобленням. Вони створюють орнаменти, розглядають доцільність їх розташування на тій чи тій частині одягу. Під час дефіле або демонстрації моделей діти визначають практичність, призначення виготовлених костюмів, як-от фартухів для трудової діяльності, рятувальних жилетів для малечі тощо.

Аби розвивати оригінальність думки, формувати незалежність суджень, учити сміливо мислити, слід використовувати прислів’я з математичним змістом. Вихователь має пояснити дітям їхнє значення, наприклад:

  • Кінь на чотирьох ногах, але й той запинається;
  • Горе на двох — півгоря, радість на двох — дві радості;
  • Улітку один тиждень рік годує;
  • Літній день за зимовий тиждень;
  • Не відкладай на завтра те, що можна зробити сьогодні.

Формувати потребу в інтелектуальній праці, готовність до ризику дають змогу загадки, як-от:

  • Сім родичів віком однакові, а іменами різні (дні тижня);
  • Назви три дні тижня, не називаючи їхні імена (вчора, сьо­годні, завтра);
  • Що більше з неї береш, то більшою вона стає (яма);
  • Собака — три, корова — два, кіт — три, віслюк — два, коза — два. А свиня скільки? (хрю — три звуки).

Важливо при цьому спонукати дітей відповідати на запитан такого типу: «Чому ти думаєш, що це… ?», «Які слова загадки тобі п це підказали?», «Хто або що має схожі властивості?», «Чи підказа. тобі числа відповідь? Чому? ».

Дошкільники залюбки розгадують лабіринти. Такі завдан розвивають увагу, інтуїцію, цілеспрямованість. Ступінь складно< просування в них визначають:

  • довжина шляху;
  • кількість глухих кутів і виходів;
  • наявність перешкод тощо.

З допомогою ігор-лабіринтів діти вчаться логічно проклада ходи, перебирати всі можливі варіанти, аналізувати. Навчати діт розгадувати лабіринти ліпше поетапно.

На першому етапі використовують прості лабіринти. Діти мають знайти шлях від одного об’єкта до іншого, минаючи перешкод Це лабіринти на кшталт «Допоможи Іванові-Царевичу знайти шл до стріли», «Знайди безпечний шлях Айболитю до Африки» «Дог можи Маркізу-Карабасу знайти шлях до замку».

Шлях діти вказують олівцем. Аби ускладнити завдання, запр понуйте їм знайти на карті інші можливі шляхи та відмітити їх ол цями різного кольору.

На другому етапі діти правильний шлях лабіринтом відобрая ють на схемі, яка відтворює ігрове поле схематично. Мапа лабірин при цьому має бути перед очима дитини.

Після того, як діти засвоять правила проходження лабірин’ слід ускладнити завдання.

У лабіринті «Коза і капуста», потрібно:

  • пройти кожною стежиною;
  • полічити кількість капусти, яка росте поряд з нею;
  • обрати стежину, вздовж якої росте найбільше капусти;
  • розфарбувати цю стежину.

Кількість капусти діти мають позначити відвідною цифрою.

У грі-лабіринті «Знайди схему» діти визначають схему. Послідовність фігур на схемі вказує шлях до будинку Баби-Яги. Вихователь пропонує декілька таких схем із фігурами:

  • квадрат, ромб, трикутник, прямокутник, круг;
  • квадрат, круг, ромб, прямокутник;
  • квадрат, ромб, п’ятикутник, круг;
  • квадрат, ромб, прямокутник, круг.

На мапі лабіринту зображені будинки та доріжки до них. До будинку Баби-Яги веде стежка з фігурами вздовж неї. Дитина визначає послідовність фігур та обводить потрібну схему.

У лабіринті «Знайди дорогу до театру» можна рухатися тільки по квадратах. Ігрове поле складається з різних геометричних фігур або тільки з квадратів та прямокутників.

На третьому етапі дітям пропонують складні лабіринти. Пересуватися в них дають змогу коди — стрілки за напрямом руху та цифра, яка позначає відстань руху у кількості клітинок. Після того, як діти виконали завдання, вони самі складають схеми проходу лабіринтом.

Важливо навчити дітей дотримуватися правил: спинятися на поворотах, обстежити усі проходи, подумки шукати вільний коридор.

Аби ефективно розвивати творчість дітей, після розв’язання будь-якого математичного завдання слід оцінювати критерій «оригінально» (за Оленою Кононко). Важливо одразу навчити дитину його розуміти та застосовувати. Для цього вихователь має детально аналізувати діяльність дитини, помічати та заохочувати випадкові та усвідомлені дії не за шаблоном або зразком.

Діти розв’язують завдання на орієнтування в просторі. Вони розфарбовують предмети, що знаходяться справа від ведме­дя. Майже всі діти взяли олівець зеленого кольору, хоча на за­няття давали олівці дванадцяти кольорів. Деякі розфарбували пейзаж в осінніх тонах — жовтогарячий, червоний, жовтий кольори.

Вихователь запропонувала розглянути пейзажі, назвати вико­ристані кольори, помилуватися зображенням та після заняття дорозфарбовувати його.

Відтак привернула увагу дітей до малюнка Катрусі. Дівчинка розфарбувала пеньок у синій колір. Вихователь запитала: «Чому пеньок синій?». Відповідь дівчинки була оригінальною: «Він змерз».

Вихователь попросила дітей придумати, як можна зігріти пень. Вони активно пропонували різні варіанти, зокрема: вкрити листям, побудувати будинок, одягти на нього шубу, по­дарувати ковдру, намалювати сонце, попросити хутряних зві­рів обійняти пеньок.

Розвивати уяву дають змогу завдання на кшталт домалюй, розфарбуй. Якщо дитина швидко розв’яже завдання, вихователь може запропонувати розфарбовувати на картці те, що їй подобається. Це дає змогу іншим працювати зосереджено та запобігає

інтелектуальній пасивності цієї дитини. Діти охоче зафарбовук предмети, добирають кольори, домальовують зображення.

У завданні «Полічи кількість яблук» ті діти, які полічили яб; ка та позначили їх кількість відповідною цифрою, розмалі вують яблука. Миколка розфарбував їх синім кольором — чарівні яблука. Олена використала п’ять різних кольорів — і жовтого до яскраво червоного — та назвала «наливне яблучко». А Тарас розфарбував яблука білим кольором. Хоча на лому аркуші цього кольору не видно, хлопчик впевнено відг вів, що це — білий налив.

Отже, в будь-якій діяльності можна розвивати творчість дитини. Для цього дайте змогу дитині шукати варіанти розв’язання : вдань та підтримуйте її творчі пошуки, заохочуйте запитання та в: повідайте на них, дивуйтеся разом з дитиною її знахідкам. Радій самі та вчіть дитину радіти її досягненням.

ЦЕ ЦІКАВО:

Проблему творчості досліджували Віталій Андрєєв, Надія Кічук, Яків Пономарьов, Світлана Сисоєва тощо. Науковці створили декілька класифікацій. Найбільша класифікація визначає 60 якостей, які притаманні творчій особистості.

Серед них науковці називають, зокрема такі: знання, пам’ять, допитливість, спостережливість, уява, наполегливість, вразливість, інтуїція, фантазія, вигадка, ініціативність, сміливість мислення.