Як створити інноваційне розвивальне предметне середовище

Освітнє середовище — значимий чинник модернізації освітнього процесу. Саме він визначає інноваційний підхід до ор­ганізації, змістового наповнення й реалізації освітнього процесу — середовищний.

Освітнє середовище — це сукупність умов, впливів, способів навчання, виховання й розвитку особистості.

Тобто освітнє середовище — цілий світ взаємопов’язаних предметів, явищ та людей, які постійно оточують особистість, обумовлюючи її розвиток. Його вирізняють такі сутнісні характеристики, як-от:

  • цілісність;
  • суб’єктивність;
  • змінюваність;
  • багатовекторність;
  • соціокультурна мобільність;
  • координованість;
  • емоційна насиченість.

Поняття «розвивальне освітнє середовище» науковці трактують по-різному, зокрема:

  • як систему умов і впливів, що сприяють активному розвитку, навчанню, вихованню особистості дитини, формуванню її здатності до самостійної діяльності, вміння пристосовуватися до змін (за Іриною Карабаєвою, Катериною Крутій, Оленою Савченко);
  • як сферу особистісного зростання, простір життєдіяльності людини, здатний забезпечити цілеспрямований розвиток особистості (за Оленою Писарчук, Володимиром Шулдиком, Анжєлікою Цимбалару).

Середовище має стати для дитини розвивальним, тобто спри­ятливим для особистісного зростання у фізичній, пізнавально-інте- лектуальній, соціально-моральній, комунікативно-мовленнєвій, художньо-естетичній, предметно-практичниій та інших сферах дитячої життєдіяльності.

Розвивальне освітнє середовище має містити комплекс можливостей для саморозвитку всіх суб’єктів освітнього процесу. Середовищні чиннки розвитку можуть впливати на дорослих і дітей безпосередньо та опосередковано, ситуативно і систематично.

За сукупністю цих чинників можна виокремити основні види розвивального освітнього середовища:

  • предметне;
  • природне;
  • інформаційне;
  • соціальне;
  • внутрішнє — простір власного Я особистості.

Яка роль розвивального предметного середовища

Середовищний підхід до організації освітнього процесу є невід’ємною складовою компетентнісного підходу. Адже саме предметне оточення є тим стимулом, який спонукає дитину в різних видах діяльності застосовувати набуті знання, збагачуючи при цьому особистий досвід. Саме за таких умов формується життєва компетентність дошкільника.

Розвивальне предметне середовище об’єднує на окремих чи комбінованих локаціях різноманітні матеріальні засоби, які містять дидактико-психологічні стимули й функціонально-моделюючий зміст для повноцінного розвитку особистості. Вони необхідні для забезпечення дитячої життєдіяльності.

Аби сформувати дошкільну зрілість дитини перед її вступом до школи, важливо грамотно оснастити освітній процес, раціонально спроектувати розвивальне предметне середовище ЗДО і наповнити його сучасним обладнанням. Це дасть змогу педагогу підвищувати ефективність форм і методів реалізації освітнього процесу, розвивати дитину відповідно до вікових норм з урахуванням вимог Державного освітнього стандарту — за усіма освітніми лініями й у різних видах діяльності. А дитина успішно задовольнятиме власні інтереси та потреби, впевнено просуватиметься за індивідуальними траєкто­ріями розвитку.

Середовищний підхід реалізують за принципом функціональності розвивального предметного середовища. Він дає змогу раціонально спроектувати й облаштувати освітній простір сучасних закладів дошкільної освіти різних типів і форм власності, обґрунтувати та спрогнозувати реальну потребу кожного закладу в оснащенні.

З чого розпочати облаштування

Створення розвивального предметного середовища — складний багаторівневий процес. У ході проектування розробляють праобраз цього середовища, зокрема:

  • структуру;
  • просторове розміщення окремих складових;
  • раціональне їх поєднання та сумісність;
  • можливість трансформування, мобільного переміщення;
  • наповнюваність обладнанням і засобами.

На основі проектування моделюють різні варіанти розвиваль­ного предметного середовища з огляду на потреби дітей конкретно вікової групи. Відтак обирають оптимальний варіант і відповідно до нього облаштовують осередки.

Яких принципів дотримуватися

Спроектувати предметне розвивальне середовище допоможуть 13 принципів.

Урахування віку вихованців. Добираючи освітні засоби й об ладнання слід орієнтуватися на сензитивні періоди розвитку та провідні види діяльності дітей певного віку.

Розвивальної спрямованості. Наповнювати осередки і понов лювати їх вміст необхідно з урахуванням зони актуального й най ближчого розвитку в контексті особистісно-орієнтованого підходу : творчого розвитку дитини.

Ампліфікації. Важливо урізноманітнювати умови розвитю можливості для дитини якісно проживати сьогодення у тривимц ному предметному просторі, співмірному діям її рук. Відповідно до психолого-педагогічної концепції ампліфікації зміст середовища Мс максимально збагачувати зміст форм діяльності дитини в ньому, з довольняти потреби її розвитку.

Інтеграції спілкування, гри, праці, пізнавально-пошукової, рухової, художньо-мовленнєвої, образотворчої та інших видів діял ності дитини.

Функціональності. Окремі елементи предметного середовиі слід підлаштовувати до певних освітніх цілей і програмового зміс Вони мають бути зручними в користуванні, мобільними, забезпеч ваити зручний перехід від одного виду діяльності до іншого.

Культуровідповідності, зв’язку з реальним життям.

Діалогічності. Просторове розміщення й зміст наповнення о редків має спонукати дітей до співтворчості й співпраці з одно; ками й дорослими. Зокрема створювати умови для спільного п живання соціокультурного, професійного, особистісного досвіду педагога й життєвого досвіду дитини.

Динамічності. Змістове наповнення має бути мобільним, п сто змінюваним. За відносної постійності середовища, яка гаран дитині відчуття комфорту й захищеності, слід забезпечити гнучк: середовища, його керованість, корегування. Предметне середс ще необхідно періодично оновлювати, вносити до нього нові зас навчання або ті, які діти вже трохи забули. Періодичність, якісг кількісні параметри цих змін визначають педагоги, виходячи з кувань психолого-педагогічної доцільності та з урахуванням інтересів, уподобань, креативних ідей вихованців.

Активності, самостійності і творчості. Середовище має спонукати до проявів у ньому активності та взаємодії з його наповненням, а також містити механізми для зниження надмірної активності, які «переключатимуть» дитину на інші види діяльності.

Емоційного благополуччя. Принцип базується на відчутті індивідуального комфорту дорослого й дитини у предметному середовищі. Для цього важливо забезпечити кожному різноманітність вражень на загальному позитивному емоційному тлі.

Центрування. Дає дітям змогу комфортно розташуватися у просторі для одночасної участі в різних видах діяльності. Дітям необхідно мати змогу:

  • об’єднуватися в підгрупи за інтересами або пропозицією педагога;
  • діяти, не заважаючи одне одному;
  • почергово змінювати вид діяльності й відповідні локації.

Естетичності. За умови дотримання загальних канонів естетичної організації розвивального предметного середовища важливо поєднувати звичні й неординарні елементи в облаштуванні та оформленні приміщень, дизайні майданчиків, інших ділянок території закладу.

Безпеки. Облаштовувати розвивальне предметне середовище слід відповідно до санітарно-гігієнічних, техніко-ергономічних норм безпеки щодо будівель, ділянок, обладнання та навчальних засобів.

Як створити модель

Моделі розвивального предметного середовища можуть мати форму елементарного макета приміщення або ділянки території. Також його можна моделювати у формі схеми, малюнка, плану, які унаочнюють ідеї проектування. Різні варіати моделей доцільно використати в оформленні групових приміщень, ігрових майданчиків для паралельних вікових груп. Варіативність проектування й моделювання, облаштування розвивального предметного середовища створює оригінальний, індивідуальний образ кожного дитячого садочка, кожної групи.

Розвивальне предметне середовище проектують і моделюють так, аби повноцінна освітня робота з вихованцями могла тривати упродовж усього періоду перебування дітей у закладі — під час різних режимних процесів, у різних видах організованої та самостійної діяльності дітей як у приміщеннях, так і на майданчиках, інших ді­лянках території закладу, передбачених для освітньої роботи. За допомогою такого предметного середовища педагог створює необхідні умови, що забезпечують особистісне зростання кожної дитини.

Організація дитячої життєдіяльності у створених у групових приміщеннях і на ділянках функціональних осередках забезпечує прагнення дітей до вільної діяльності, право вибору місця і змісту обраної активності. Проте обмеженість площ приміщень і ділянок закладу дошкільної освіти, лімітована кількість певних засобів та обладнання можуть створювати деякі складнощі. Ось чому, крім невеликих локальних осередків у групових приміщеннях, важливо проектувати й облаштовувати також великі функціональні центри, як от:

  • фізкультурна зала,
  • музично-театральна зала,
  • художня майстерня,
  • експериментальна лабораторія,
  • кімната природи,
  • мінімузей тощо.

Якими мають бути освітні осередки

З освітніх осередків у групових приміщеннях традиційно виокремлюють:

  • ігровий з локаціями для ігор —
  • сюжетних;
  • конструкторсько-будівельних;
  • настільних дидактичних;
  • спортивних;
  • інтелектуальних;
  • природничий,
  • відпочинковий,
  • книжковий,
  • самостійної художньої, театралізованої, освітньо-пізна- вальної діяльності,
  • батьківський,
  • виставковий тощо.

Кількість, види, локальне розміщення осередків у групі може змінюватися залежно від віку дітей, рівня та змісту програмових вимог, нових тенденцій у дошкільній освіті, пріорітетних напрямів освітньої роботи з дитячим колективом. Вибір осередків має бути реальним, педагогічно виправданим і функціональним.

Книжковий осередок іноді вдало поєднують із куточком релаксації і відпочинку, а батьківський — із виставковим.

Аби уникнути скупченості дітей і конфліктів у групових осередках, важливо не лише раціонально розмістити їх у просторі, а й спільно з вихованцями виробити прості правила діяльності в них Такі правила варто встановити стосовно тривалості перебування л, центрі, кількості учасників, способу переходу до іншого осередку користування обладнанням тощо.

Якими нормативними документами керуватися

Основу змісту розвивального предметного середовища ЗДС складають засоби навчання та обладнання, рекомендовані норма тивними документами МОН. Насамперед, слід керуватися Примір ним переліком ігрового та навчально-дидактичного обладнання дл закладів дошкільної освіти, який затверджений наказом МОН ві 19.12.2017 № 1633, щорічними Переліками навчальної літературі рекомендованої МОН для закладів дошкільної освіти. Проте ці документи не регламентують кількість та асортимент засобів навчання і обладнання. їх можна варіювати для кожного окремого закладу до­шкільної освіти залежно від:

  • типу;
  • профільності;
  • кількості дітей;
  • приміщень і ділянок території, їхніх площ;
  • доступних джерел фінансування;
  • динамічного осучаснення асортименту;
  • творчого потенціалу колективу;
  • підтримки з боку батьківської громадськості тощо.

Важливо грамотно систематизувати розвивальне предметне середовище, чітко розуміти призначення його наповнення й доцільно обирати для нього місце розміщення. Лише за таких умов педагог матиме змогу ефективно застосовувати різні видів обладнання й навчальні засоби у просторі дитячого садка.

На допомогу практикам вітчизняними науковці запропонували сучасну класифікацію обладнання закладів освіти, зокрема й дошкільних:

  • обладнання закладів освіти — сукупність усіх навчальних матеріальних засобів, які формують освітнє середовище та сприяють організації освітнього процесу в закладах освіти;
  • обладнання загального призначення — меблі для дітей і педагогів, обладнання для медичного кабінету, кухні, пральні тощо. Примірний перелік не подає обладнання загального призначення;
  • засоби навчання — джерело формування знань, умінь і навичок, сприяють освітньому впливу на дітей, організації різних видів діяльності дітей. Серед них:
  • іграшки;
  • предмети матеріальної культури;
  • моделі;
  • оптичні, контрольно-вимірювальні прилади;
  • пристрої, пристосування;
  • інвентар, посуд;
  • музичні, художні інструменти;
  • матеріали для образотворчої діяльності, художньої праці тощо;
  • друковані навчально-наочні засоби;
  • допоміжні друковані засоби навчання; друковані навчальні програмно-методичні засоби;
  • технічні засоби;
  • фізкультурне, образотворче, ігрове спеціалізоване обладнання.

Як запобігти надлишковості

Проектуючи, моделюючи та облаштовуючи розвивальне предметне середовище для певної вікової групи, слід обирати засоби й обладнання відповідних розмірів, допустимих матеріалів, зручних конструкцій. Необхідно визначати оптимальні варіанти їх заміни, взаємного поєднання, зручні місця розміщення і зберігання.

Важливо продумувати все до дріб’язку, зокрема і кольорову палітру в дизайні. Предметне оточення не має відволікати увагу, збуджувати дитину. Хоча певні його ділянки можуть бути яскравішими, більш заповненими, як-от в ігровому осередку. При цьому в освітньо-пізнавальному вони мають бути більш приглушеними, а у спальні — ще спокійнішими.

В оформленні слід уникати надлишку картин, плакатів, стендів, моделей, макетів тощо. Все це розпорошує увагу дітей, перенапру­жує їх, психологічно втомлює. Домірність і органічність —важлива умова оздоблення інтер’єрів елементами декору.

Зміна підходів в системі дошкільної освіти відкрила широкі можливості для творчого самовиявлення педагогів; широкого співро­бітництва з батьківською, науковою, освітянською громадськістю на партнерських засадах; активного розроблення, апробації та впрова­дження інноваційних методик, технологій, засобів. Головне тут — не перетворити впровадження модних лайфхаків на самоціль, а рухатися курсом інноваційного поступу заради поліпшення якості освіти щасливого проживання нашими вихованцями неповторного періоду дошкільного дитинства