З самого малечку дитина вчиться й розвивається. Не обійшов цей процес розвитку й формування дружніх відносин.

До 3х років у малюків не виникає стійких дружній стосунків. Вони люблять взаємодіяти з однолітками, але спільної діяльності не виконують. Малюки граються поруч, виявляють взаємну цікавість, але основними об’єктами уваги дитини залишаються тато й мама.

Ближче до 3х років діти починають розділяти чужу радість, беруться допомагати та починають приймати участь у спільних іграх. Але ці стосунки дуже нестійкі, будь-який конфлікт призводить до сварки, а то й до бійки.

У 4 роки дитина, згадуючи когось, може свідомо назвати його “мій друг”. Але все ж таки ця дружба залишається ситуативною: якщо друг присутній – я з ним граю, а якщо відсутній – про нього забуваю.

В 5 років дитина вже вибірково ставиться до людей й більш свідомо вибирає собі друзів. Вона дружить з тим, з ким найцікавіше, на основі спільних інтересів.

Ближче до 6 років діти починають обирати друзів за людськими якостями, а не просто тих, з ким цікаво. Причому, на цей вибір впливає модель побудови відносин, яку демонструють батьки, адже вони ще залишаються найавторитетнішими людьми для дитини. Наприклад, якщо Ви віддаєте перевагу зовнішньому та матеріальному у спілкуванні, то Ваша дитина обирає тих, у кого найкращі іграшки, хто найпривабливіший і гарно вбраний; якщо Ви вважаєте друзями винятково впливових та авторитетних людей, то Ваша дитина шукатиме сильного, хай і не дуже цікавого, когось, хто захищатиме від решти дітей.

Отож, формування дружніх відносин у дітей проходить свої етапи розвитку. Нам, дорослим, не слід бути тільки пасивними спостерігачами цього процесу. Варто допомогти дитині сформувати правильне поняття “друг”, “дружба” та пам’ятати, що найбільш цінний та вагомий метод впливу на дитину – це наш особистий приклад.