Дитяча дружба: як побачити проблему і допомогти

Спостерігайте за дітьми, які граються. Так ви матимете змогу визначити та розви­нути корисні якості та розставити правильні акценти у вихованні:

• симпатія, співчуття і чуйність, перевага, але не на шкоду іншим дітям;
• інтерес до діяльності однолітків, бажання та вміння домовлятися про корис­тування іграшкою, враховувати інтереси інших;
• прояв турботи, допомога і взаємодопомога, бажання зробити щось корисне;
• об’єктивність оцінок та самооцінок;
• здатність поступатися особистим бажанням на користь друга.

Результати спостережень дадуть вам змогу не лише до­помогти дитині та навчити її дружити, а й виявити власні проблеми у спілкуванні з оточенням, поглянути на себе збоку.

Не втручайтеся. У дошкільному віці дитина прагне са­мостійно обирати собі товаришів. Її тягне до тих, кого вона сприймає як рівних, з ким її пов’язують спільні інтереси. Це універсальна якість усіх дружніх зв’язків протягом життя. За­звичай дорослі недооцінюють здатність дитини або їм не ви­стачає терпіння почекати, доки вона самостійно впораєть­ся з труднощами, які виникли. Чи можна втручатися у дитячі взаємини, якщо здається, що дитина дружить з «непідхожи­ми» однолітками чи «не так, як потрібно»? Ліпше відійти вбік і дати дитині змогу самостійно вирішувати, з ким дружити. Найважливіше, що мають зробити батьки, — поводитися так, щоб дитина могла поговорити з ними про будь-який, зокрема негативний, досвід взаємин.

Як навчити дитину дружити

Навчіть дитину знайомитися. Нерідко з дитиною не хочуть дружити тому, що вона не вміє знайомитися. Поясніть дитині, що будь-яка друж­ба починається зі знайомства. Наголосіть на тому, що під час знайом­ства чимало залежить від настрою та виразу обличчя, тому не можна бути відлюдькуватим чи супитися. Якщо на пропозицію познайомити­ся дитина отримає відмову, їй не слід впадати у відчай, а варто лишень повторити спробу трохи пізніше.

Продемонструйте дитині на власному прикладі усю змістовність та привабливість дружніх взаємин — розкажіть про своїх друзів дитин­ства, про те, у які ігри ви гралися, як проводили разом час, які спільні секрети мали, як сварилися та мирилися. Поговоріть з дитиною про те, що таке дружба, у чому її цінність для дітей і дорослих.

Поміркуйте, можливо з дитиною ніхто не хоче товаришувати, бо вона дуже ревниво ставиться до своїх іграшок і не ділиться ними. Пояс­ність, що на прогулянку не обов’язково брати найулюбленіші іграшки, а тими, які вона взяла, потрібно ділитися. Запропонуйте їй пригостити дітей на майданчику цукерками, яблуками чи печивом.

Організуйте для місцевої дітвори якесь спільне заняття — гру в футбол, запуск повітряного змія, похід у театр, кіно чи зоопарк. Діти отримають чимало приємних емоцій, у них з’являться спільні теми для розмов.

Не говоріть «ні», якщо дитина хоче запросити у гості когось із друзів. Подбайте, аби серед іграшок обов’язково були ті, з якими весело та ці­каво гратися у компанії. Не лінуйтеся приєднатися до дитячих ігор, проте не займайте лідерську позицію.

Запитуйте у дитини періодично, як йдуть її справи із друзями. Під час розмови частіше хваліть її друзів, аби дитина відчувала вашу підтрим­ку і схвалення.

Дайте дитині змогу обирати друзів самостійно. Не нав’язуйте більш підхожих на вашу думку кандидатів, адже цим ви лише зумовите у ди­тини бажання зробити все на зло.

Навчіть дитину дружити, адже деякі друзі дитинства стають вірними супутниками на все життя.