Кожна людина може потрапити в екстремальну ситуацію наодинці чи в групі. Сьогодні терміни: екстремальна ситуація, надзвичайний стан, повітряна тривога увійшли в наше життя, стали реальними. Перед кожною дорослою людиною нашого суспільства повстало ще одне завдання бути морально та психологічно готовим діяти в таких ситуаціях.

Відомо, що люди по-різному поводяться в екстремальних ситуаціях. Хтось впадає в ступор, у когось виникає паніка, а хтось одразу опановує себе і, миттєво оцінюючи ситуацію, діє:

• 12-15 % зібрані й знають, що робити;

• 70-75 % розгублені, проте намагаються якось діяти;

• 13-15% панікують, плачуть або впадають у ступор.

Пригнічений стан утруднює пошук виходу з екстремальної ситуації, викликає почуття безнадійності, веде до відмови від активного опору, і навіть від боротьби за власне життя.

Проаналізуйте свою поведінку в екстремальній ситуації. Можливо, вона характеризується однією з наступних ознак :

• дезорганізація поведінки може проявитися в несподіваній втраті раніше набутих навичок, які, здавалося, були доведені до автоматизму. Деякі люди в звичайних умовах проявляють чудеса володіння різними прийомами самооборони, але в екстремальній ситуації раптом, зовсім забувають про них;
• гальмування дій характеризується тим, що екстремальна ситуація може викликати стан ступора (заціпеніння);
• підвищення швидкості виражається в мобілізації усіх ресурсів організму на подолання екстремальної ситуації. При цьому спостерігається чіткість сприйняття і оцінки того, що відбувається, здійснюються адекватні ситуації дії. Ця форма реагування, звичайно ж, найбажаніша, проте вона з’являється, як правило, тільки за наявності певних навичок і спеціальної підготовки.

Щоб діяти адекватно в екстремальній ситуації, постарайтеся по можливості заспокоїтись. Постарайтеся не допустити паніки. Для цього необхідно змусити себе деякий час зберігати спокій, вільно і глибоко дихати. 

ФОРМУЛИ ДЛЯ САМОЗАСПОКОЄННЯ

• Відкинь неприємну думку.
• Все буде добре.
• Проблема вирішиться.
• Це не варте хвилювання.
• Я зосереджуюся на своєму диханні.
• Я почуваюся здоровим(ою).
• Я абсолютно спокійний(а).
• Не варто хвилюватися через дрібниці.
• Мої думки розважливі. Спокійно обмірковую свої подальші дії.

На перший погляд, все це може здатися примітивним. Але чому б не спробувати потренуватися. Опанувати себе – значить оволодіти ситуацією.

ЯК ПРОТИСТОЯТИ СТРАХУ ТА ПАНІЦІ

Відчуття страху, що з’являється у людини в момент небезпеки, є цілком природним. Це спрацьовує інстинкт самозбереження. Страх мобілізує фізичні сили, прискорює роботу мозку, концентрує увагу, допомагає виходити з тупикової ситуації.

На підґрунті страху з’являються неспокій, трепет, слабкість, безсилля, нерухомість. Цей стан супроводжується порушеннями вегетативної нервової системи або ж істеричною реакцією, яка характеризується неясністю суджень і нездатністю до дій. Відсутність ясності в оцінці ситуації спричиняє стан безвихідності і відмову від опору.

Людина, охоплена панікою, може швидко залучити до подібного стану і оточуючих. Перебуваючи в панічному стані, люди повністю втрачають індивідуальні якості і стають частиною руйнівної маси, втрачають здатність контролювати свої дії.

Протидіяти паніці надзвичайно важко. Засоби боротьби з панікою різноманітні. Переконання (якщо є час), категоричний наказ, пояснення неістотності небезпеки або ж використання сили і навіть усунення найбільш злісних панікерів. Зупинити натовп легше, починаючи з останніх рядів, зменшуючи групу наскільки це можливо; перегороджувати дорогу натовпу, що рухається, важче й небезпечніше, оскільки ззаду тиснуть на попередніх.

У надзвичайній обстановці важливо, щоб ви були в змозі:

• приймати швидкі рішення;
• вміти імпровізувати;
• постійно контролювати самого себе;
• вміти розрізняти небезпеку;
• вміти розпізнавати людей;
• бути незалежним і самостійним;
• бути твердим і рішучим, коли це потрібно, але за необхідності вміти підпорядковуватися;
• визначати і знати свої можливості і не впадати у відчай;
• в будь-якій ситуації намагатися знайти вихід.

КІЛЬКА ПОРАД ВІД ВІДОМОГО ФІЗІОЛОГА, ДОСЛІДНИКА МЕХАНІЗМУ СТРЕСУ Г. СЕЛЬЄ:

• Починай день з усмішки. Стоячи перед дзеркалом, згадай щось приємне, налаштуй себе на добрі стосунки з близькими.
• При будь-якому роздратуванні зроби «приховану гімнастику»: відведи плечі назад кілька разів.
• Прагнучи хороших стосунків з усіма навколишніми, все-таки намагайся не заводити дружби з неприємними людьми.
• Зіштовхнувшись із важкою ситуацією, подумай, чи варто боротися.
• Якщо дуже неприємної справи не можна уникнути – не відкладай її.
• Навіть після нищівної поразки борися із пригніченим станом, згадуючи свої перемоги. Це відновить твою віру в себе, необхідну для майбутніх перемог.
• Фіксуй свою увагу на світлих сторонах життя, уникай розмов про неприємності, свої або чужі.
• Зменшуй стрес за допомогою контрастного душу, хорошого фільму, книжки, вистави, душевного співрозмовника.
• Шукай, де б посміятися, гумор – це захист від багатьох негараздів.

ІГРИ, ЯКІ ДОПОМАГАЮТЬ ДІТЯМ ПОДОЛАТИ СТРАХ

Які ж існують вправи, за допомогою яких дитина може подолати свої страхи?

Малюємо страх.(з 5 років).

Дитині можна запропонувати намалювати на альбомному аркуші паперу свій страх. По ходу малювання задаються питання, які спонукають її розвивати сюжет малюнка, збагачувати палітру використовуваних колірних тонів. Якщо питання не допомагають досягти цього результату, то даються прямі вказівки: «Давай поряд з будинком намалюємо хлопчика, який вийшов погуляти», «Давай зробимо одяг яскравим, різнобарвним» і т. д. Завдання полягає в якомога більш деталізованому розгортанні сюжету, підвищенні і яскравості кольору, виразності колірних поєднань, використанні широкої різноманітності колірних тонів. Дитину потрібно розпитати про те, що вона намалювала, таким чином познайомившись зі своїм страхом (дізнатись його слабкі і сильні сторони). В кінці запитати: «А що тепер хочеш з ним зробити?»

Малюємо веселку сили.

На альбомному аркуші паперу дитині пропонується намалювати веселку за допомогою пластиліну. Спочатку слід підготувати з різних шматків пластиліну кольорові кульки. Потім потрібно запропонувати дитині розмазати кульки пластиліну по аркушу паперу, повторюючи вголос: «Я сильний», «Я сміливий». Можна сказати дитині, що коли їй знадобиться сила і захист, вона може згадати цю веселку.

Складаємо казку.

Можна скласти казку разом з дитиною про чарівну скриню, на дні якої лежить те, що завжди перемагає різні страхи. Цей предмет дитина повинна придумати сама і намалювати його на аркуші паперу.

Майструємо будинок для страху.

Запропонуйте дитині пару коробок різного розміру і скажіть: «Змайструй будинок для страху і замкни його в ньому». Можна організувати бесіду загалом про цей страх; чи існують шляхи виходу з будиночку; за яких умов…

Викидаємо страх.

Дитині пропонується з пластиліну зробити маленьку кульку – це буде страх, потім зробити велику кульку з отвором всередині – це буде в’язниця. Після чого кульку під назвою «страх» посадити до в’язниці, звідки вона не зможе вибратися на волю. Потім дитина може викинути зроблену кульку у відро для сміття, промовляючи при цьому: «Я викидаю страх і більше не боюся».

Відпускаємо страх.

Надуйте різнокольорові повітряні кульки разом з дитиною, запропонуйте їй вибрати одну або кілька кульок її улюбленого кольору, потім відпустіть кульки в небо, повторюючи при цьому: «Повітряна кулька, відлітай і страх мій забирай». Повторювати кілька разів, поки куля не підніметься високо в небо. На самій кульці можна намалювати страх.

Закопуємо страх.

Дитині пропонується зліпити з пластиліну кілька кульок, а потім запитати: «Як цей страх буде називатися?» (Страх шуму, страх темряви і т.д.). Потім запропонуйте дитині на аркуші паперу намалювати сторожа, який охоронятиме страх і не випустить його на волю. Після виконаної роботи запропонуйте малюкові покласти страх в картонну коробочку разом зі сторожем, вийти на вулицю і закопати коробочку в землю.

Пальчиковий ляльковий театр.

Розігруйте з дитиною різноманітні сценки, в яких один герой всього боїться, а інші допомагають йому подолати його страх.

Затопчемо страх.

На підлозі рекомендується розстелити ватман і запропонувати дитині намалювати на ньому свій страх. Потім у тарілочку потрібно налити пальчикові фарби і запропонувати дитині занурити туди свої ніжки і затоптати свій страх, при цьому промовляючи: «Страх я затопчу, бо відважним бути хочу».